Для чого існують банки.
Приклади фінансових установ у вашому населеному пункті або регіоні.
Фінансові послуги. Нині це один з найважливіших секторів світової економіки, що швидко розвивається. Фінанси - це рух грошових доходів. Гроші є обов’язковою умовою існування фінансів. Основний сенс фінансових послуг - забезпечення за допомогою фінансового посередництва обслуговування руху грошей з метою отримати дохід. Проте фінансові відносини стосуються також і майнових відносин. Це не тільки грошові відносини, а й відносини власності.
Фінансові послуги - це відносно молода галузь світових економічних відносин. Міжнародний ринок фінансових послуг охоплює банківську, страхову сферу та операції із цінними паперами (акції, облігації тощо).
Термін «фінанси» (від лат. financia) означає платіж. У значенні «грошовий платіж» його почали широко вживати в XI11—XV ст. в Італії, міста якої були на той час великими центрами торгівлі, грошових розрахунків і банківської справи. У наступні століття термін «фінанси» набув міжнародного поширення і став вживатися як поняття, пов'язане із системою грошових відносин. Становлення фінансових відносин відбувалося одночасно з розвитком ринкових (товарно-грошових) відносин. Також фінансові послуги були пов'язані з потребою обслуговування державою економічного та культурного життя громадян, утриманням армії, охорони здоров'я, освіти, пенсійного забезпечення, управлінського апарату тощо.
Фінанси й фінансова система будь-якої країни часто визначаються як «кровоносна система» економіки, що забезпечує рух грошових потоків. Вони є основою, на якій будується добробут суспільства. Тому для розвитку економічної системи потрібна відповідна фінансова система, яка буде забезпечувати переміщення капіталу у відповідні галузі економіки. У розвинутому суспільстві фінансові послуги відіграють не меншу роль, ніж виробництво, тому що забезпечують його фінансово-кредитним, страховим, інформаційним і бухгалтерським обслуговуванням.
Власне система фінансових відносин включає в себе: грошові відносини, що складаються між окремими підприємствами (платежі за сировину або продукцію);
грошові відносини, що складаються між державою і підприємствами (платежі до державного бюджету та відрахування в різні фонди);
грошові відносини між підприємствами й банківською системою (отримання і погашення кредитів);
грошові відносини, що складаються всередині підприємств (оплати праці робітникам);
грошові відносини між державою і населенням (субсидії, стипендії, пенсії тощо).
Отже, суб’єктами фінансових відносин є держава, підприємства, організації та працівники підприємств, громадяни.
Прикладами фінансових послуг є: кредитування, залучення коштів із зобов’язанням їх повернути, переказ грошей, випуск платіжних карток, дорожніх чеків і їх обслуговування, діяльність з обміну валют, послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення, торгівля цінними паперами тощо.
Організації, що надають фінансові послуги, - це банки, страхові, лізингові, брокерські та інші компанії. Тому серед фінансових послуг виділяють: банківські та страхові послуги, послуги на ринку цінних паперів (акції та облігації), послуги за договором лізингу (довгострокова оренда машин і обладнання, надання обладнання напрокат), а також послуги, які надаються фінансовими організаціями із залученням і розміщенням грошових коштів громадян та підприємств або установ.
Найпоширенішими є банківські послуги. Банки є невід’ємною складовою сучасної ринкової економіки. Вони беруть участь у фінансуванні всіх галузей виробництва, випускають в обіг гроші, працюють із цінними паперами, надають фінансові послуги населенню. Сучасний банк пропонує своїм клієнтам: кредитні (лізинг, операції з пластиковими кредитними картками); гарантійні (видача банком гарантій, векселів); посередницькі (агентські, довірчі) й консультаційні та інформаційні послуги.
Одну з найважливіших ролей у стимулюванні сучасної економіки відіграє банківський кредит як головне джерело забезпечення грошима господарської діяльності різних підприємств. Незважаючи навіть на кризові явища, що час від часу виникають в економічних системах, кредитні операції залишаються головним видом діяльності комерційних банків, у який вкладається переважна більшість залучених банками ресурсів.
Узагалі, кредит - це позика, яка надається на умовах повернення із сплатою відсотків за її користування. В умовах ринку розрізняють банківський, комерційний, іпотечний, податковий, споживчий (товарний), державний і міжнародний кредити. Кредит може надаватися як у грошовій, так і натуральній (речовій) формі.
Банківський кредит - це грошова позика, що надається банками та іншими кредитними установами підприємствам і підприємцям. На сьогодні це найпоширеніша форма кредиту.
Окремим видом фінансових послуг є страхові послуги, що надаються страховими компаніями. Ці послуги пов’язані із захистом майнових та особистих інтересів клієнтів і пропонуються їм за певну плату.
Також до фінансових відносяться біржові послуги. Біржа являє собою організований оптовий ринок і є важливою частиною ринкової інфраструктури. Вона характеризує загальний стан економіки через індикатори -біржові курси (ринкові ціни). За типом біржового товару розрізняють товарні, фондові (цінні папери) та валютні біржі. Їх головне завдання - впорядкування ринків сировини, капіталу і валюти.
Світові центри банківсько-фінансової діяльності. За останні десятиліття структура світових фінансових послуг зазнала значних технологічних і структурних змін. Це значною мірою пов’язано з процесами глобалізації, коли кордони держав уже не мають ключового значення для руху фінансів. Фінансовий капітал може без обмежень переміщуватися з національного на світовий фінансовий ринок, і навпаки. Власне, процес глобалізації ринку фінансових послуг почався ще у 80-ті роки XX ст. Це зумовило посилення фінансової інтеграції, збільшення кількості об’єднань і поглинань фінансових установ, зменшення ролі національних бар’єрів. Усе це спричинює зростання конкуренції на ринку фінансових послуг, сприяє їхньому розвитку, розширенню асортименту, зниженню вартості, підвищенню темпів економічного зростання країн.
При цьому відбувається географічна зміна фінансових потоків між регіонами та країнами світу. Фінансові установи відкривають свої філії у великих фінансових центрах, у яких зосереджуються банки й інші фінансові організації, що здійснюють міжнародні валютні, кредитні та фінансові дії, операції із цінними паперами, дорогоцінними металами тощо.
Основою формування світових фінансових центрів є діяльність великих банків, що зосереджені в Лондоні, Нью-Йорку, Сянгані (Гонконзі), Цюріху, Сеулі, Сінгапурі, Токіо та інших великих містах (мал. 110). Рейтинг фінансових центрів складають за показниками в п’яти сферах: ділове середовище, розвиток фінансового сектору, інфраструктура, людський капітал і регіональні чинники. Крім того, враховується також опитування фінансистів.
Токійський і Нью-Йоркський світові фінансові центри історично склалися як універсальні центри, тимчасом як інші відрізняються спеціалізацією. Лондон пов’язаний насамперед з ринками євровалютних операцій, цінних паперів, золота. Цюріх надає перевагу надійним варіантам інвестицій і є важливим ринком золота. Люксембург вирізняється своєю фондовою біржою і як центр довгострокових інвестицій. Сінгапур грає роль головного ринку цінних паперів Азійсько-Тихоокеанського регіону.
Країни-офшори. Офшор (від англ. offshore - «поза берегом», «поза межами») - це один з найвідоміших методів податкового планування. Основою цього методу є те, що законодавство деяких країн частково або повністю звільняє від оподаткування компанії, що належать іноземним особам. Такі компанії не ведуть господарської діяльності у країні своєї реєстрації, а власники офшорів - представники інших країн.
Батьківщиною виникнення офшорів вважають Стародавню Грецію, де після введення в Афінах податку на експорт й імпорт товарів, купці вирішили торгувати на сусідніх островах, на яких податків не існувало взагалі. Уперше, у сучасному розумінні, слово «офшори» було використане в Англії на початку XVIII ст. і спочатку мало негативне значення. Офшори - означало погане. Однак вільні художники завжди виконували замовлення незалежно від свого місцезнаходження, а стародавні купці привозили прянощі й коштовності з Індії або Китаю до Європи. І ніхто не наважиться сказати, що їхній бізнес - це офшор. Світова економіка характеризується тим, що офшори, міжнародні ринки існували завжди.
У наш час термін «офшор» з’явився в засобах масової інформації у США в кінці 50-х років XX ст. Ішлося про фінансову організацію, що перемістила діяльність на територію зі сприятливим податковим кліматом. Тож нині офшор - поняття більше не економічне чи юридичне, а економіко-географічне.
Офшор - це формальна реєстрація компанії у так званій офшорній зоні, тобто у країні, де низькі податки (або їх взагалі немає) на підприємницьку діяльність іноземців. Низьке оподаткування передбачено в багатьох країнах, тому в підприємців завжди є можливість вибрати оптимальний варіант до податкового планування.
Щодо сплати податків зареєструвати офшорну компанію значно легше і вигідніше, ніж відкрити представництво фірми в іншій країні. Також офшори розглядаються як один з важливих інструментів, за допомогою яких досягається відкритість економіки держави зовнішньому світові та стимулюється міжнародне економічне співробітництво на основі залучення іноземних інвестицій.
Проте існують і недоліки, спричинені їхнім функціонуванням. Це і створення певної нестабільності у світовій економіці та фінансах у зв’язку з можливістю накопичення в офшорних зонах великих обсягів капіталів, і створення умов для відтоку капіталів, і підтримка тіньової економіки, зменшення зайнятості населення, негативний вплив на соціальну ситуацію у країнах, де знаходяться власники офшорів, пов’язаних з ухиленням від оподаткування.
До найвідоміших офшорних зон світу належать Панама, Кіпр, Гібралтар, Багамські острови, Ліхтенштейн, Ірландія, американський штат Делавер. Проте, єдиного списку країн-офшорів не існує.
Мал. 111. Прямі іноземні інвестиції в Україну погалузево станом на 2015 р, сукупні інвестиції з країн (за даними Держкомстату)
Умовно ці країни можна розділити на дві категорії. Перші - це малі, острівні держави з невисоким рівнем розвитку власної економіки і досить високою політичною стабільністю: Беліз, Багамські острови, Британські Віргінські острови (мал. 111), Вануату, Кайманові острови. Тут не вимагають звітності д іяльності офшорних компаній, єдина вимога - це щорічний фіксований збір до бюджету.
Другі - це офшорні зони підвищеної респектабельності. У таких країнах від компаній вимагають фінансову звітність і надають їм податкові пільги. З боку уряду цих держав контроль жорсткіший, ніж у країнах першого типу, проте й престиж компаній набагато вищий. Це - Кіпр, Сянган (Гонконг), Люксембург, Швейцарія та ін.
НАУКОВІ ДИСКУСІЇ
На сьогодні немає однозначної думки про офшорні зони. З одного боку, наявність їх є важливим економічним інструментом розвитку сучасної світової економіки в умовах глобалізації. Проте для країн зі значною кількістю офшорних компаній існують загрози економічній безпеці: виведення капіталів, контрабанда валюти та легалізація незаконних коштів, зменшення податкових надходжень до національних бюджетів тощо.
Особливості діяльності та розміщення фінансових установ в Україні. Відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» до фінансових установ у нашій державі належать: банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші, головним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.
Ці установи можуть приймати від населення вклади та інші кошти, які підлягають поверненню, надавати позику, здійснювати фінансовий лізинг, послуги з переказу грошей або цінностей, споживчий кредит, іпотечний кредит, здійснювати торгові операції із цінними паперами, іноземною валютою, брати участь у випуску цінних паперів, надавати послуги страхування тощо.
Проте ринок фінансових послуг в Україні залишається слабо розвинутим через нестабільні умови ведення бізнесу, незахищеність права власності та неефективний рівень управління. Розвиток фінансового сектору стримують недосконалість механізму захисту прав споживачів, низький рівень інвестування, недовіра та необізнаність споживачів послуг, недосконалість податкового законодавства та обмеження валютного законодавства.
У нашій державі фінансові центри сформувалися ще на початку XX ст. Ними стали найбільші міста: Київ, Львів, Харків, Одеса. За роки незалежності до цього переліку увійшло місто Дніпро.
Також на території нашої держави законодавчо визначено існування семи вільних економічних зон (частина території країни, з особливим режимом управління і пільговими умовами діяльності): «Сиваш», «Донецьк», «Азов», «Закарпаття», «Яворів», «Славутич», «Трускавець» та функціонує 10 спеціальних економічних зон.
ГОЛОВНЕ
Фінансові послуги - це послуги, пов'язані з рухом грошових доходів. Це не лише грошові відносини, а й відносини власності.
Суб'єктами фінансових відносин є держава, підприємства, організації та працівники підприємств, громадяни.
Організації, що надають фінансові послуги, - це банки, страхові, лізингові, брокерські та інші компанії.
Головними світовими фінансовими центрами є Лондон, Нью-Йорк, Сянган (Гонконг), Цюріх, Сеул, Сінгапур, Токіо.
Офшор - один з найвідоміших методів податкового планування. Найвідомішими офшорними зонами світу є Панама, Кіпр, Гібралтар, Багамські острови, Ліхтенштейн, Ірландія та інші.
В Україні фінансові центри сформувалися ще на початку XX ст. Ними стали найбільші міста: Київ, Львів, Харків, Одеса та Дніпро.
ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ І ВМІННЯ
1. Що таке фінансові послуги і яка їхня роль у сучасній економіці?
2. Наведіть та коротко охарактеризуйте декілька прикладів фінансових послуг.
3. Чому у світовій економіці існують країни-офшори? Назвіть їх приклади.
4. Чому в Україні ще недостатньо розвинутий ринок фінансових послуг?
5. Наведіть приклади світових та вітчизняних фінансових центрів.
Знайдіть у мережі Інтернет офіційний сайт одного з українських комерційних банків. Складіть перелік послуг, які надає цей банк приватним особам та представникам малого бізнесу. Чи надає він послуги інтернет-банкінгу? Знайдіть додаткову інформацію про декілька послуг для громадян. Проаналізуйте, чи дають ці послуги змогу раціональніше використати свої фінансові ресурси.
Це матеріал з підручника Географія 9 клас Пестушко