Поміркуйте, чи існує зв'язок між науковою та фінансовою діяльністю. У чому він виявляється?
ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ. В учасників господарювання — підприємств, організацій та установ, окремих осіб, міжнародних організацій та держав — нагромаджуються грошові ресурси, які можна використовувати на розширення виробництва, матеріальне стимулювання працівників, задоволення соціальних потреб. Економічні відносини, які виникають між ними у процесі розподілу цих ресурсів, а також самі грошовіресурси називають фінансами.
Фінанси (з лат. — наявність, дохід) — поняття, що відображає економічні відносини в процесі створення і розподілу фондів грошових коштів.
Ці відносини супроводжують фінансові послуги, тобто операції зфінансовими активами — коштами,цінними паперами, борговими зобов’язаннями тощо. їх надають посередники — фінансові установи й окреміособи-підприємці, що мають на це право; за виконані послуги вони отримуютьплату. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди,довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійногозабезпечення, інвестиційні фонди, брокерські фірми тощо.
Фінансові послуги включають: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та їх обслуговування; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) надання коштів у позику, зокрема на умовах фінансового кредиту; 5) надання гарантій; 6) переказгрошей; 7) послуги у сфері страхування та пенсійного забезпечення; 8) торгівля цінними паперами та інше.
Фінансові послуги є основою сучасної економіки. Ринок фінансових послуг виконує роль посередника руху коштів від їх власників до користувачів. Торгівля фінансовими послугами є однією з найбільш розвинених сфер у сучасному світовому господарстві. Темпи її зростання особливо високі в економіках, які зазнають стрімкої модернізації.
БАНКИ. КРЕДИТИ. Зазвичай в усіх країнах фінансові послуги регулюють банки. Банки — це установи, які здійснюють грошові розрахунки, нагромаджують грошові кошти та інші цінності, купують і продають іноземну валюту,надають кредити тощо. Банківська система більшості країн є дворівневою.На першому рівні — комерційні та державні банки, які безпосередньо обслуговують клієнтів з метою одержанняприбутку. Другий рівень утворює центральний банк, який випускає в обігнові грошові знаки, здійснює грошово-кредитну політику в державі, організовує міжбанківські розрахунки,
координує діяльність банківської системи загалом (є «банком банків»). Центральні банки — це переважно державні установи (наприклад, Німецький федеральний банк, Народний банкКитаю, Національний банк України).У США роль центрального банку виконує система приватних банків — Федеральна резервна система.
До важливих фінансових послуг банків належить надання кредитів.Кредит — це кошти й матеріальні цінності, що їх надає кредитор у користування позичальникові на визначенийтермін за умови повернення зі сплатоювідсотків. Кредитування сприяє розвитку ринкової економіки: на однихділянках господарювання з’являютьсятимчасово вільні кошти, які виступають джерелами кредиту, а на інших —виникає потреба у кредитах.
Кредит поділяють на фінансовий, товарний і кредит під цінні папери,які засвідчують відносини позики. У світовій економіці поширені міжнародні кредити, що одержують держави, банки, підприємці тощо від іноземнихкредиторів або надають іноземним позичальникам. Потужними зовнішньоекономічними кредиторами, поряд з комерційними і центральними банкамикраїн, є міжнародні валютно-фінансові організації — Міжнародний валютнийфонд (МВФ), Світовий банк (СБ), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) тощо. Діютьтакож клуби кредиторів — Лондонський і Паризький, які здійснюють наднаціональне регулювання міжнародних фінансових ринків, зокрема кредитів іборгів. Лондонський клуб здійснює регулювання приватної зовнішньої заборгованості, а Паризький — державної (або забезпеченої державою).
СВІТОВІ ЦЕНТРИ БАНКІВСЬКО-ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. Як ви вже знаєте, багато великих міст світу є так званими глобальними (світовими)містами, а однією з їх основних ознак є наявність фінансових установ міжнародного значення. Найбільші глобальні міста є одночасно найбільшимисвітовими фінансовими центрами, тобто місцем зосередження банків, спеціалізованих кредитно-фінансових інституцій, що здійснюють міжнародні валютні, кредитні, фінансові операції, операції з цінними паперами та золотом.У фінансових центрах є великі фондові біржі — організаційно оформлені,
постійно діючі ринки, на яких здійснюють торгівлю цінними паперами. Світові фінансові центри виконуютьфункцію своєрідного «серця» глобального фінансового ринку, сприяючи розвитку світового господарства.
У таблиці 14 наведено список перших 15-ти фінансових центрів світу в рейтингу їх конкурентоспроможності. Цей рейтинг щопівроку складаєкомпанія Z/Yen Group, яка враховуєбізнес-ситуацію, фінанси, інфраструктуру, людський капітал і репутаціюкожного центру. Найбільше серед світових фінансових центрів представників з Європи, Азії і Північної Америки(мал. 181). Найбільшу кількість фінансових центрів, що ввійшли у цейрейтинг, мають США і Китай (по 6),Канада (4), Велика Британія (3).
П’ятірка лідерів світових фінансових центрів: Лондон, Нью-Йорк, Сінгапур, Гонконг, Токіо. Лондон відомий насамперед ринками євровалютнихоперацій, фондових цінностей, золота.У Нью-Йорку розташовані штаб-квартири інвестиційних банків, що займаються операціями злиття та поглинаннякомпаній. Сінгапур відіграє роль фондового акумулятора, Гонконг — центруміжнародного кредитування.
До провідних фінансових центрів — лідерів в інших регіонах планети — входять: Цюріх (Швейцарія) і Люксембург — у Західній Європі, Варшава (Польща) і Таллінн (Естонія) — уЦентральній і Східній Європі, Дубай іАбу-Дабі (ОАЕ) — на Близькому Сході, Мумбай (Індія) — у Південній Азії,Касабланка (Марокко) — в Африці,Сан-Паулу — в Південній Америці.
Таблиця 14
Рейтинг конкурентоспроможності фінансових центрів станом на27 березня 2017 і 26 вересня2016 року (за даними Z/Yen Group)
ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА РОЗМІЩЕННЯ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ. У сучасній світовій економіці відчутна активна діяльність транснаціональнихбанків і підвищення їхньої ролі в процесі консолідації банківського і промислового капіталу. Транснаціональні банки (ТНБ) — це великі кредитно-фінансові комплекси, які за підтримки держави, маючи широку мережу зарубіжнихпредставництв, контролюють валютні та кредитні операції на світовому ринку. У 2014 році лідером серед банків за обсягом активів став китайський банкIndustrial & Commercial Bank of China Limited.
Фінансова глобалізація стала невіддільною частиною глобалізації усього світового господарства. У галузі фінансів процеси глобалізації значно відчутніші, ніж в інших сферах суспільного життя. Завдяки новітнім інформаційним технологіям фінансові посередники (банки, страхові компанії тощо) єдвигунами глобалізації.
Під впливом глобалізації з’явилися такі тенденції розвитку світових фінансових центрів: 1) консолідація фінансових центрів (є припущення, щоНью-Йорк, Лондон і Гонконг перетворюються на єдиний глобальний фінансовий центр із спільними правилами регулювання); 2) посилення ролі регіональних центрів Азії, Латинської Америки, Близького Сходу та Африки,які прагнуть до перерозподілу сфер впливу; 3) поступове перетворення світових фінансових центрів на потужні інформаційно-аналітичні та організаційно-управлінські комплекси, що володіють значним кредитним потенціалом.КРАЇНИ-ОФШОРИ. Офшори — це країни і компанії, які слугують для залучення іноземних капіталовкладень, надаючи різноманітні пільги, насамперед в оподаткуванні. Країни, які створюють лояльні вимоги до податковихзвітів для іноземних підприємців, зареєстрованих на її території, називаютьофшорними зонами. Переважно такі вимоги мінімальні або відсутні взагалі. Компанія, що зареєстрована в такійзоні й користується пільгами у сферіоподаткування, є офшорною компанією. По суті, офшорною є компанія,яка відкривається в країні, де законодавство дозволяє уникнути оподаткування, а її власникам надають широкіможливості приховати факт участі убізнесі. У суспільстві багатьох країн(зокрема й України) поширене переконання, що бізнесменів у офшорні зониприваблює можливість ухилення відсплати податків або відмивання «брудних грошей». І нерідко це саме так.
Офшорні послуги
Ще в давніх Афінах купці провадили свої справи так, щоб уникнути оподаткування:обїжджали міста поза лінією, відведеноюзаконом під сплату податків. Згодом невеликі сусідні острови стали притулком длябезмитної і безподаткової торгівлі. Сьогодні, щоб створити офшорну компанію, непотрібно докладати жодних зусиль. Існуєбезліч фірм, які швидко і якісно надають послуги в цій галузі.
Офшорними зонами стають переважно малі країни, для яких реєстрація
офшорних компаній чи бізнесу окремих підприємців є напрямом міжнародної спеціалізації, яка забезпечує значну частину валютних надходжень.
Такими є Панама і Беліз у Центральній Америці, Ліберія і Сейшельські Острови в Африці, країни-карлики вЄвропі. Найбільше серед офшорів острівних держав і залежних територій,що розташовані в басейні Карибськогоморя. Урядом України складений список із 76 країн і територій, в яких податок на прибуток суттєво нижчий, ніж в Україні. Понад ЗО з них підпадаютьпід поняття країн-офшорів.
Гроші в офшорах
За даними дослідження, проведеного у 2015 році, 500 найбільших американськихкорпорацій тримають в офшорах понад2,1 трлн доларів прибутків. У разі повернення цих коштів до США корпораціямдовелося б сплатити додатково 620 млрддоларів податків. Найбільшу суму на закордонних рахунках має ТНК Apple — понад 181 млрд дол. За нею іде General Electricіз 119 млрд «офшорних» доларів, а такожфірма Microsoft— 108,3 млрд дол.
Деякі країни-офшори стали потужними світовими фінансовими центрами. Наприклад, Кайманові та Бермудські острови (британські володіння в Північній Америці) у згаданому рейтингу конкурентоспроможності входять учетверту десятку, а британські острови Джерсі, Гернсі (що у протоці Ла-Манш)і держава Ліхтенштейн — у п’яту десятку фінансових центрів світу. До ньоготакож входять Британські Віргінські острови, Тринідад і Тобаго, Маврикій,Монако, Мальта, Кіпр, Панама та ін.
ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ В УКРАЇНІ. Сьогоднішня банківська система України є одним із найбільш розвинених елементів господарського механізму, оскільки її реформування розпочали раніше, ніж інших секторів економіки.Представлена вона Національним банком і десятками комерційних банків. Серед них кілька державних банків («Ощадбанк», «Укрексімбанк»), банки з державною часткою і приватні: з українським, іноземним (нідерландський ING,німецький Deutsche Bank, французький Credit Agricole, польський Кредобанкта ін.) чи змішаним (австрійсько-український «Райффайзен Банк Аваль») капіталом. Комерційні банки мають свої філії та відділення в обласних і районних центрах, найбільш розгалуженою є мережа Ощадбанку і ПриватБанку.
Останнім часом кількість українських банків суттєво зменшилася. Банки з невеликим капіталом або ті, які збанкрутували чи опинилися на межі банкрутства, були злиті з іншими банками або ліквідовані. Проблемною стала діяльність навіть найпотужнішого в країні ПриватБанку, у зв’язку з чим державанаціоналізувала його. Деякі великі банки України створені завдяки російськимкапіталовкладенням. В умовах розв’язаної Росією гібридної війни проти нашоїдержави Україна починає застосовувати до них обмежувальні санкції. Це також позначається на всій фінансовій системі України.
Банківська система України має доволі скромне значення на світовому фінансовому ринку: сукупні активи банківської сфери України відповідають0,4% активів найбільшого банку світу (2015 р.). Це свідчить про пасивну
позицію українських банків щодо участі у процесах глобалізації банківської діяльності, недостатню конкурентоспроможність вітчизняних банків і вимагає впровадження спеціальних заходів з реформування вітчизняного банківського сектору.
Щоб забезпечити надходження коштів в економіку і стабілізувати свою фінансову систему, наша держава співпрацює із зарубіжними фінансовимиустановами й міжнародними організаціями. Зокрема, Україна є позичальником валютних коштів у МВФ, СБ, МБРР, ЄБРР. Важливим для розвиткубізнесу є залучення іноземних інвестицій — вкладень, які безпосередньо направлялися б на розвиток виробництва. Обсяг залучених в економіку Україниінвестицій завжди був недостатнім для її потреб, а в умовах воєнних дій насході нашої держави суттєво зменшився.
Серед найбільших інвесторів України — країни-офшори: Кіпр, Британські Віргінські Острови і Беліз. Найчастіше капітал, який надходить із цих країн, має українське походження, оскільки був виведений раніше з Україничерез офшорні компанії. Частка всіх інших країн у загальному обсязі інвестицій в Україну становить 10 - 12 % . Іноземні інвестиції, що надходять в Україну з офшорних зон, не супроводжуються припливом інноваційних технологійвиробництва, сучасних методів організації бізнесу і передових практик йогоуправління.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Розкрийте сутність поняття «фінанси».
2. Які види діяльності охоплюють фінансові послуги?
3. У чому полягає дворівневість банківської системи більшості країн?
4. Що таке кредит? Якими бувають кредити? Які установи виступають зовнішньоекономічними кредиторами?
5. Які ознаки характерні для міст, що є світовими фінансовими центрами? Наведітьприклади таких міст.
6. Що таке офшорні зони? Наведіть приклади країн-офшорів.
7. Як позначився вплив глобалізації на розміщення фінансових установ у світі? Якіз'явилися тенденції розвитку світових фінансових центрів?
Які, на вашу думку, причини слабкості банківської системи України?
ШУКАЙТЕ В ІНТЕРНЕТІ
Це матеріал підручника Географія 9 клас Бойко, Дітчук