Пригадайте, які етапи розрізняють у розвитку світового господарства.
ТИПИ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ. Сучасне суспільство, об’єднане в державу, функціонує в межах певної економічної системи. Від стану економіки значною мірою залежать умови життя населення в країні, рівень соціально-економічного розвитку, її авторитет на міжнародній арені. Економічна система — цеспосіб організації економічного життя суспільства, який визначають відносини власності та господарський механізм. Головну роль у будь-якій економічній системі відіграє виробництво, а також розподіл, обмін і споживання.У наш час більшість країн світу має одну з чотирьох економічних систем: ринкову, командно-адміністративну, змішану і перехідну (мал. 23).
У давні часи і середньовіччі їм передувала традиційна економічна система з натурально-общинними формами господарювання. Деякі її риси властиві й сьогодні слаборозвиненим країнамАфрики, Азії та Океанії. У них поряд зрозвитком товарного господарства збереглися общинна власність і натуральнегосподарювання з відсталою технікою,широким застосуванням ручної праці, найпростішою організацією праці йвиробництва. На соціально-економічні процеси значно впливають традиції тазвичаї, релігійні й культові цінності, кастовий і соціальний поділ населення.Саме ці обставини визначали, що виробляти, як розподіляти та споживати.У сучасних умовах країни із залишками традиційної економіки є постачальниками сировини та матеріалів для світового господарства, слугують ринкамизбуту готової продукції економічно розвинених країн світу.
Для ринкової економічної системи характерне переважання приватної власності на економічні ресурси та панування ринкового господарського механізму. Ця система передбачає існування великої кількості виробників і покупців товарів, можливість вільного вибору підприємницької діяльності, особистусвободу всіх виробників, однаковий доступ їх до ресурсів, науково-технічнихдосягнень, інформації. Усі економічніпроцеси (розподіл ресурсів, ціноутворення, формування доходів тощо) регулюються ринковим механізмом наоснові вільної конкуренції. Конкуренція є основною рушійною силою розвитку ринкової економіки. Отже, ринковаекономічна система — це такий тип організації господарства, за якого вироблений продукт стає товаром і продається на ринку. Ринок дає можливістьздійснювати обмін виробленими товарами відповідно до їх вартості. Риноквиступає регулятором господарської діяльності.
Ціни визначаються рівнем попиту на товари та їх кількістю. Втручання держави в економічні процеси за такої системи мінімальне й виважене. Її роль обмежується лише захистомприватної власності та встановленням сприятливого правового поля для вільного функціонування ринку. Ринкова економіка вільної конкуренції діялаприблизно до першої третини XX ст. Сьогодні в багатьох країнах ринковийгосподарський механізм поєднаний з державним регулюванням економіки врамках змішаної економічної системи. Водночас існують країни, в економіці яких чітко виражені типові риси ринкової системи, наприклад СаудівськаАравія, Бахрейн, Кувейт.
Командно-адміністративну економічну систему називають також централізовано-плановою. У ній панує державна власність на ресурси. Вирішальну роль у розв’язанні економічних питань відіграє держава і здійснює цешляхом централізованого планування та адміністративного розподілу ресурсів. Втручання держави в усі економічні процеси на всіх рівнях та відсутністьприватної ініціативи призводять до низької ефективності господарювання,
неконкурентоспроможності виробленої продукції на міжнародних ринках, постійного дефіциту основних споживчих товарів. Таку економіку до початку90-х років XX ст. мали СРСР (а в йогоскладі й Україна), соціалістичні країниСхідної Європи й Азії, а сьогодні мають Куба, Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР).
Дефіцит (з лат. — не вистачає) — нестача грошових чи матеріальних цінностей порівняно з потребою в них; брак певного ресурсу.
Роздержавлення — позбавлення держави прямого господарського управління, тобто відповідні повноваження передаються підприємствам. Здійснюється черезприватизацію власності.
Приватизація — продаж або передача державної власності (особливо в промисловості) приватним інвесторам (особамчи комерційним установам, які вкладаютькошти з метою їх примноження).
Перехідна економіка — це перетворення централізовано-планової моделі економічного розвитку на відкриту економіку, у якій поєднувалися б ринковий механізм функціонування і гнучкі методи державного регулювання. До країн з перехідною економікою належить більшість постсоціалістич-них країн, що здійснюють перехід від командно-адміністративних методівгосподарювання до ринкових. Це країни колишнього СРСР (Україна, Білорусь, Литва, Молдова, Росія, Грузія, Вірменія, Казахстан та ін.), колишні
соціалістичні країни Центральної та Східної Європи (Польща, Словаччина,Чехія, Угорщина, Румунія, Болгаріята ін.) і три азійські країни — Китай,Монголія, В’єтнам. Перехідна економіка передбачає докорінні зміни всіхекономічних відносин. Реформуванняпов’язане насамперед із роздержавленням і приватизацією, появою ефективного власника, розвитком малого ісереднього підприємництва, обмеженням прямого втручання держави в економічні процеси й одночасно вмілимуправлінням цими процесами з її боку.
Змішана економічна система притаманна сучасним економічно розвиненим країнам. Вона поєднує ринкове саморегулювання економіки, що забезпечує високу економічну ефективність виробництва, можливість задоволення поточних особистих потреб та стійкість державного управління, необхідногодля задоволення соціальних потреб суспільства. Основним регулятором економічних процесів виступає ринковий механізм, а державне регулювання економіки доповнює ринкові важелі. Змішана економічна система орієнтованана посилення соціальної спрямованості розвитку економіки через збільшеннявитрат на освіту, охорону здоров’я, поліпшення захисту членів суспільствавід загальних ризиків. Поряд з ринковими і державними економічними регуляторами формується (насамперед у західноєвропейських країнах) ще одинелемент управління — інститут соціального партнерства. Завдяки йому узгоджують загальнодержавні та групові інтереси в соціально-економічній сфері(доходи, зайнятість, умови праці тощо) шляхом переговорів, консультацій ідосягнення домовленостей за участю представників цих груп.
НАЦІОНАЛЬНІ МОДЕЛІ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ ЗМІШАНОГО ТИПУ.
Попри подібність економічної системи змішаного типу в різних країнах формуються певні її національні моделі.
Американська (або англо-саксонська) модель — це доволі вільна система управління національною економікою, у якій основний акцент перенесено наринкові регулятори економічних процесів. Державне регулювання зводитьсядо використання правових методів з метою створення «правил гри» і сприятливих умов для розвитку бізнесу. Таку модель мають США, Канада, ВеликаБританія, Австралія.
Японська модель передбачає активне регулювання соціально-економічного розвитку країни з боку держави на основі використання переважно економічних методів. У суспільстві поширена психологія колективізму, солідарності, підпорядкування особистих інтересів колективним і державним.Окрім Японії, така модель поширена в деяких країнах Східної Азії (Республіка Корея, Сінгапур), а тому її ще називають далекосхідною.
Шведська (або скандинавська) модель — управління соціально-економічним розвитком країни на основі активного втручання держави у процес розподілу й перерозподілу доходів, створення потужної системи соціального захисту населення, домінування ідей рівності й солідарності. Поширена уШвеції, Норвегії, Ісландії, Данії.
Німецька модель — система управління національною економікою з активним використанням ринкових регуляторів, насамперед конкуренції,і створенням на державному рівні ефективної системи соціального захистугромадян. Цю модель ще називають соціальною ринковою економікою.Крім Німеччини, вона характерна для багатьох західноєвропейських країн(Австрії, Швейцарії, Франції, Іспанії, Італії таін.).
ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА УКРАЇНИ. Україна належить до постсоціалістич-них країн, тому її економічній системі властивий перехід від командно-адміністративної до ринкової. На жаль, економічні перетворення проводяться
надто повільно й непослідовно. Причини цього різні. Зокрема, у промисловості функціонувало багато великих підприємств із відсталими технологічними процесами і застарілим устаткуванням, що не приваблює ні вітчизняного, ні іноземного власника. Економіка України потребує великих капіталовкладень, яких немає в країні, а надходження їх із-за кордону гальмується недосконалим законодавством і нестабільністю суспільного розвитку. Із 2014 р. доцього додалися воєнні дії на сході країни.
Сучасна економічна система України поєднує старі й нові елементи, з яких не всі є прогресивними. Держава ще повністю не викорінила «тіньову»економіку, «чорний» ринок, хабарництво і корупцію чиновників, від яких залежать економічні перетворення.
Хоча за останнє десятиріччя частка державної власності в економіці різко скоротилася, а натомість зросла частка різних форм недержавної власності (приватних осіб, акціонерних товариств та ін.), виробництва все ще не є високоефективними. Часто роздержавлення і приватизацію підприємств проводили непрозоро і не на користь ефективного власника. У деяких важливихсферах економіки реальної зміни відносин власності не відбулося. Так, у сільському господарстві замість колишніх колективних і державних господарств(колгоспів і радгоспів) виникли колективні селянські підприємства, але селяни в них не стали реальними власниками землі.
У 2006 р. Україна отримала статус країни з ринковою економікою, що було необхідною умовою для прийняття її до Світової організації торгівлі(СОТ). Проте етап перехідної економіки в нашій країні, схоже, буде тривалим.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Які існують основні типи економічних систем?
2. Чим відрізняються ринкова і командно-адміністративна економічні системи?
3. Які економічні системи переважають у сучасному світі?
4. Чому економічну систему України називають перехідною? Які її ознаки?
Поміркуйте, яких заходів потрібно вжити в Україні, щоб досягти успіхів у проведенні економічних і політичних реформ.
ПОПРАЦЮЙТЕ В ГРУПІ
Розкажіть про особливості національних моделей економічної системи змішаного типу, що сформувалися в різних країнах:
група 7 — американської; група 3 — шведської;
група 2 — японської; група 4 — німецької.
Наведіть приклади країн, у яких сформувалися ці моделі. Запропонуйте ті засади, принципи, підходи соціально-економічного розвитку цих моделей, які, на вашу думку,варто було б використати для України.
Це матеріал підручника Географія 9 клас Бойко, Дітчук