Світове господарство (світова економіка). Світове господарство та міжнародний поділ праці. Світове господарство - одне з найважливіших понять в економічній географії. Воно, наче мозаїчна картина, викладена багатьма десятками господарств окремих регіонів і країн. Кожне з них має свої особливості, визначені певними умовами та наявністю ресурсів. Вилучення будь-якого з них збіднює загальну картину світового господарства. Та водночас окреме господарство окремої території або держави є неповноцінним, а подеколи й просто неможливим.
Причин виникнення світового господарства щонайменше дві. Одна з них - неоднорідність розподілу по планеті необхідних ресурсів і умов господарювання. Друга випливає з першої і визначається як міжнародний географічний поділ праці - спеціалізація окремих країн і територій на виробництві та експорті певних товарів і послуг.
У попередніх параграфах ви ознайомилися з поняттям спеціалізації, з яким тісно пов’язаний географічний поділ праці. Ідеться про спеціалізацію окремих територій на виробництві товарів і послуг та обмін ними. Причиною такої спеціалізації є нерівномірний розподіл ресурсів по території Землі, неоднакова кваліфікація трудових ресурсів та різний попит на певні товари і послуги в тих чи інших куточках планети.
Якщо географічний поділ відбувається між територіями або підприємствами однієї держави і відповідно обмежений її кордонами, то формується національне господарство. Проте наявність політичних кордонів зовсім не означає, що окреме національне господарство функціонує ізольовано. Національне господарство будь-якої держави так чи інакше взаємопов’язане з іншими національними господарствами через економічні, політичні та інші зв’язки.
Мал. 12. Галузь міжнародної спеціалізації Німеччини - виробництво автомобілів (1), а галузь спеціалізації Еквадору - вирощування бананів (2)
Такі зв’язки є взаємовигідними, оскільки навіть наймогутніша держава не виробляє всього асортименту необхідних її населенню товарів і послуг потрібної кількості і якості. Вона спеціалізується лише на тих товарах і послугах, для виробництва яких має кращі умови (зазнаючи менших затрат) порівняно з іншими країнами світу (мал. 12). Так само робить кожна держава світу. Отже, має місце міжнародний поділ праці - спеціалізація держав на виробництві певних товарів і послуг та обмін ними. Завдяки такому обміну і сформувалося світове господарство - глобальна система національних господарств, взаємопов’язаних різними формами міжнародних економічних та інших зв’язків.
Світове господарство складається з таких суб’єктів (одиниць):
• держави з їхніми національними економіками;
• транснаціональні корпорації (ТНК);
• міжнародні економічні організації (міжнародні банки, Міжнародний валютний фонд, Світова організація торгівлі тощо);
• інтеграційні економічні угруповання (зони вільної торгівлі, митні та валютні союзи).
Етапи формування світового господарства. Уся історія світового господарства нагадує історію життя людини, що має свої етапи: «зародження», «розвиток» і «сформованість». Передумови зародження світового господарства склалися приблизно 10 тис. років тому, коли людина з простого споживача перетворилася на виробника. Головну роль тоді відігравало сільське господарство. Саме тому цей етап і одержав назву аграрного. Під час аграрного, або доіндустріального, етапу виникли перші осередки землеробства і почало розвиватися тваринництво. Упродовж кількох тисяч років дедалі нові види тварин і рослин «приручала», тобто одомашнювала людина. Водночас неухильно зростали площі сільськогосподарських земель.
Розвиток сільського господарства і ремесел сприяв виникненню торгівлі. Проте національні господарства агарного періоду були дуже слабо пов’язані одне з одним. Отже, як такого світового господарства не існувало.
Наступний етап розвитку господарства одержав назву індустріального. Адже він був ознаменований появою потужної промисловості, передусім електроенергетики, машинобудування і хімічного виробництва. Це, зокрема, вимагало інтенсивного використання різноманітних природних ресурсів, а також значних інвестицій капіталу з більш розвинених країн. Бурхливий розвиток оброблюваної промисловості, транспорту і водночас подальше вдосконалення сільськогосподарського виробництва дали змогу збільшити обсяги виробництва. А це сприяло поширенню збуту продукції і зміцненню міжнародних економічних зв’язків.
Тому як єдине ціле світове господарство має історію, яка налічує майже 100 років. Основою його формування став світовий ринок, утворення якого проходило поетапно з XVI-XVIII ст., а особливо інтенсивно - із середини XIX ст., коли машинне виробництво стало переважати у розвинутих країнах. З другої половини XX ст. відбулося різке зростання масштабів і поглиблення зв’язків між державами, що й сформували по-справжньому світове господарство (мал. 13).
Нині ми спостерігаємо третій етап розвитку світового господарства, який одержав назву постіндустріального. Адже дедалі більшу роль тепер починає відігравати не промислове виробництво, а сфера послуг, наука й освіта. Як наслідок, корпорації починають поступатися головним місцем університетам, а бізнесмени - ученим і професійним фахівцям. У 1980-х роках концепція постіндустріального суспільства отримує подальший розвиток у теорії інформаційного суспільства, у якій відбито зростання значення в житті суспільства інформації.
Його відрізняють високий ступінь освоєння географічного простору, формування міжнародних виробничих сил, посилення економічної взаємодії і взаємозалежності. Вступ світового господарства в новий етап розвитку супроводжується активізацією співробітництва між країнами в господарській сфері. Важливими суб’єктами світогосподарських зв’язків стають транснаціональні корпорації. Вони сформували інтернаціональні виробничі комплекси.
І в основу всіх змін, що відбувалися і відбуваються у світовому господарстві, покладено міжнародний поділ праці.
Світовий ринок. Результатом розвитку міжнародного поділу праці стало виникнення світового ринку.
Світовий ринок - це сукупність національних ринків окремих країн, що пов’язані між собою міжнародними економічними відносинами. Він став результатом розвитку внутрішніх і національних ринків товарів, що вийшли за межі державних кордонів.
Світовий ринок почав формуватися ще в XVI-XVIII ст. з розвитком мануфактурного виробництва, коли місцеві ринки ставали тісними для виробників і частку продукції вони намагалися продавати за межами національних кордонів. Процеси індустріалізації першої половини XIX ст. сприяли перетворенню регіональних центрів міжнародної торгівлі в єдиний світовий ринок. Це етап посилення відкритості світової економіки.
А остаточно світовий ринок сформувався у XX ст. Він перейшов національні кордони, здійснюючи міждержавні переміщення товарів, послуг, фінансових ресурсів. У сучасних умовах світовий ринок характеризується широким залученням країн до міжнародних економічних взаємозв’язків і посиленням їхньої взаємозалежності.
Отже, ринок, де мають місце відносини купівлі-продажу товарів і послуг багатьох країн, являє собою світовий ринок. Можна сказати, що світовий (міжнародний) ринок - це сукупність тих частин національних ринків країн, що взаємодіють між собою шляхом купівлі-продажу товарів і послуг.
Світовий ринок проявляється через міжнародну торгівлю, яка є сукупністю зовнішньої торгівлі всіх країн світу і складається з двох зустрічних потоків товарів - експорту та імпорту (мал. 14).
Поняття світового господарства і світового ринку дуже тісно пов’язані між собою. Розвиток міжнародного поділу
праці привів до переростання світового ринку у світове господарство. Основна різниця між ними полягає в тому, що світове господарство являє собою високу стадію розвитку ринкової економіки, для якої притаманним є не так міжнародний рух товарів і послуг, як міждержавне переміщення чинників виробництва.
Сучасне світове господарство - це ринкова система, у якій виокремлюють три групи світових ринків: товарний, фінансовий і ринок праці.
Товарний ринок включає: ринок споживчих товарів, ринок засобів виробництва і ринок послуг. На цьому ринку створюються і розподіляються продовольчі та непродовольчі товари, житлові споруди та споруди виробничого призначення, а також послуги (транспортні, інжинірингові, страхові, туристичні, рекламні тощо).
Світовий фінансовий ринок в основному обслуговує рух інвестиційних, грошових капіталів і товарно-матеріальних цінностей. На ньому відбувається вкладення коштів у створення або придбання в інших країнах різноманітних підприємств, накопичення і перерозподіл грошових ресурсів у світовому економічному просторі, формується система відносин з обміну іноземних валют.
На міжнародному ринку праці основним об’єктом купівлі-продажу є іноземна робоча сила: кваліфіковані та некваліфіковані робітники, а також спеціалісти.
Світовий ринок виконує важливі функції для ефективної діяльності світового господарства. Наприклад, він інформує виробників і споживачів про наявність і ціну товарів і послуг, а також дає змогу отримати їхню об’єктивну оцінку з позицій міжнародних стандартів і критерії якості товару. Світовий ринок дає змогу раціональніше використовувати чинники виробництва у світовому економічному просторі.
Для світового ринку характерні такі риси:
• вихід господарської діяльності за національні межі;
• міждержавне переміщення товарів під впливом не тільки внутрішньодержавних, а й міжнародних попиту і пропозиції;
• підказка виробнику, у яких галузях і регіонах виробничі ресурси можуть бути застосовані найефективніше;
• вилучення з міжнародного обміну товарів і послуг, які не відповідають міжнародним стандартам якості;
• на ньому існує особлива система цін - світові ціни;
• на ньому рух товарів зумовлюється не лише економічними чинниками (виробничими зв’язками між підприємствами та регіонами країни), а й зовнішньоекономічною політикою окремих держав.
Світовий ринок є сферою міжнародного обміну і тому має зворотний вплив на виробництво: показує йому, що, скільки і для кого треба продукувати. Із цього погляду світовий ринок є головним для виробника і є центральною категорією світової економіки.
ГЕОГРАФІЧНИЙ ІНТЕРАКТИВ
Використовуючи додаткові джерела інформації, підготуйте презентацію «Роль у світовій економіці: 1) держав; 2) міжнародних компаній; 3) міжнародних організацій».
ГОЛОВНЕ
Світове господарство - це глобальна система національних господарств, взаємопов'язаних різними формами міжнародних економічних та інших зв'язків. Міжнародний географічний поділ праці - це спеціалізація окремих країн і територій на виробництві та експорті певних товарів і послуг.
Під час формування світового господарства виділяють аграрний, індустріальний та постіндустріальний етапи.
Світовий ринок - це сукупність національних ринків окремих країн, що пов'язані між собою міжнародними економічними відносинами.
ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ І ВМІННЯ
1. Дайте визначення понять «світове господарство» та «світовий ринок».
2. Обґрунтуйте неминучість міжнародного географічного поділу праці.
3. Доведіть наявність нових тенденцій у сучасному міжнародному поділі праці.
4. Чим постіндустріальний етап розвитку господарства відрізняється від попередніх?
5. За картами географічного атласу визначте, на чому спеціалізуються економічно розвинені країни світу та країни, що розвиваються.
Це матеріал з підручника Географія 9 клас Пестушко