Пригадайте, що таке рекреаційні ресурси.
Які ви знаєте країни — відомі туристичні центри?
ТУРИЗМ ЯК СКЛАДНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ. Сучасний світ неможливо уявити без туризму — переміщення людей з метою відпочинку,оздоровлення, культурного розвитку. Щорічно понад третина мешканців планети стають туристами — подорожують, відпочивають, пізнають природу йкультурні надбання територій поза місцем свого проживання. Більшість з них здійснюють туристичні мандрівки в межах своєї країни, а понад мільярдосіб перетинає державні кордони, беручи участь у міжнародному туризмі(мал. 175). Сучасний етап розвиткулюдства іменують етапом туристичногоосвоєння простору. Цьому сприяє потужна галузь економіки, яка об’єднуєрізноманітну діяльність з надання туристичних послуг (індустрія туризму).
Туризм (від франц. — обхід, об'їзд) — подорожі, що їх здійснюють за певними маршрутами своєю країною або за кордоном, поєднуючи відпочинок, оздоровлення зпізнавальною метою.
У світовому господарстві міжнародний туризм є чи не єдиною галуззю, яка з кожним роком розвивається всеінтенсивніше. Міжнародні надходження від туризму (витрати мандрівниківна транспорт, проживання, харчування, розваги, покупки тощо) становлятьвід 7 до 10% сумарного світового експорту товарів і послуг за рік. Прибуткивід обслуговування туристів продовжують зростати, а обіг коштів у туристичній індустрії становить трильйонидоларів СІЛА.
Міжнародному туризму належить найбільша частка в третинному секторі економіки за прибутками і за кількістю зайнятих осіб. На обслуговуванні іноземних туристів інколи базується вся економіка країн. Це стосується невеликих острівних держав і залежних територій, розташованих у тропічнихширотах. Таких «країн-готелів» найбільше в Центральній Америці (Багам-ські Острови, Віргінські Британські Острови, Мартініка, Домініка таін.).Господарство європейських «країн-карликів» Андорри, Сан-Марино, Монако,Мальти, Ватикану, Ліхтенштейну також значною мірою залежить від фінансових ресурсів, що їх залишають туристи, кількість яких у десятки й сотніразів перевищує місцеве населення.
Міжнародний туризм сприяє розширенню й активізації міжнародного торгового обміну. Водночас його слід розглядати і як самостійний вид міжнародних зв’язків. Туризм відіграє значну роль у зміцненні миру в усьому світі,поліпшенні взаєморозуміння і дружби між народами, розширенні наукової такультурної співпраці.
ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ. На розвиток туризму впливають природні та суспільно-географічні чинники. До них, насамперед, належить наявність рекреаційних ресурсів. Рекреаційні ресурси — це природні й антропогенні об’єкти та явища, які можна використати для відпочинку, оздоровлення та мандрівок. Вони здатні відновлювати і розвивати духовні тафізичні сили людини.
Рекреація (з лат. — відновлення) — відновлення чи відтворення фізичних і духовних сил, витрачених людиною у процесі життєдіяльності.
До природних рекреаційних ресурсів належать рельєф, кліматичні, водні, лісові, бальнеологічні (мінеральні води та лікувальні грязі) ресурси.
Найбільш цінним є поєднання природних компонентів, що формують ландшафтні ресурси. Так, м’який і теплий клімат, морське узбережжя з пологим, зручним для купання берегом-пляжемформують особливий рекреаційний ландшафтний ресурс — узбережжя теплого моря, який найбільш активно використовують у туристичній індустрії(міжнародне значення мають узбережжя Середземного, Карибського та Пів-деннокитайського морів. У гірській місцевості з її цілющим повітрям та чудовими краєвидами розвиваються альпінізм, гірськолижний туризм та іншівиди активного відпочинку (Альпи, Карпати, Кордильєри).
Культурно-історичні рекреаційні ресурси охоплюють пам’ятки історії, архітектури, археології, культові споруди, музеї, картинні галереї, місця, щопов’язані з життям і діяльністю видатних осіб тощо. Унікальність і культурназначущість таких об’єктів — підґрунтя для розвитку пізнавального туризму.Ейфелева вежа в Парижі (Франція), Колізей у Римі (Італія), Тадж-Махал вАгрі (Індія), Велика китайська стіна (Китай), піраміди (Єгипет) щороку приваблюють мільйони туристів.
Найбільший зиск від туризму отримують країни, що володіють різноманітними рекреаційними ресурсами як природного, так і культурно-історичного походження.
Суспільно-географічні чинники — економіко-географічне положення, стан соціально-економічного розвитку території, наявність трудових ресурсів, розвиток інфраструктури та дотичних до туризму виробництв. Економіко-географічне положення визначає сприятливість розташування країни, регіонущодо транспортних шляхів та потоків відпочивальників. Соціально-економічний стан країни, зокрема рівень добробуту населення, впливає на потребу в туризмі та можливість збільшення витрат на організацію дозвілля. Проце свідчать туристичні потоки: основна частина міжнародних туристів — цегромадяни високорозвинених країн (ЄС, СІЛА, Канади, Японії) і країн, які
динамічно розвиваються (Китаю, Республіки Корея). Туристична сфера доволі трудомістка, тому кількість і якість трудових ресурсів також впливають на розвиток туризму.
Важливими є й геополітичні чинники. Ідеться про стабільність політичної ситуації, відсутність конфліктів, політичну культуру, ставлення до іноземців. Це впливає на прийняття рішень туристів щодо вибору країни чирегіону для подорожі.
ТУРИСТИЧНА ІНФРАСТРУКТУРА. Обслуговування туристичних потоків тісно пов’язане зі створенням відповідної інфраструктури. Вона охоплює туристичні фірми, різноманітні підприємства, що надають послуги з розміщення,харчування і перевезення туристів, інформаційні та рекламні служби, підприємства з виробництва товарів туристичного сервісу та роздрібної торгівлі.
Основними об’єктами розміщення туристів є готелі, мотелі, пансіонати, кемпінги, туристичні бази, будинки відпочинку. Заклади харчування — цересторани, кафе, бари, їдальні, буфети. Від рівня їхнього розвитку та якостінаданих послуг залежать туристичні потоки. Важливим для розвитку туризмує транспортне сполучення, тому доцільно будувати нові шляхи, ремонтуватинаявні, розширювати мережу підприємств автосервісу. Туристи переважнокористуються автомобілями й літаками, натомість водний транспорт обслуговує в основному круїзні маршрути.
До супутньої сфери належать розважальні та спортивні комплекси, заклади культури й охорони здоров’я, де туристи отримують додаткові послуги. Сувенірне виробництво часто популяризує національні особливості території,якою пролягають туристичні маршрути.
ВИДИ ТУРИЗМУ. Туризм поділяють на види за різними показниками: географічними (внутрішній — у межах країни і міжнародний), напрямами туристичного потоку (в’їзний і виїзний), засобами пересування (пішохідний, авіаційний, морський, річковий, залізничний, автомобільний, велосипедний,змішаний), термінами і тривалістю подорожі (постійний і сезонний — літнійабо зимовий, довго- і короткотривалий), кількістю учасників (індивідуальний,сімейний, груповий), засобами розміщення (у готелях, мотелях, туристичнихбазах, пансіонатах, кемпінгах, приватних помешканнях, наметах тощо). Проте вирішальне значення у класифікації видів туризму має мета мандрівок: екзотична дика природа (Кенія, Танзанія), мальовничі краєвиди і сходження навершини (Непал, Аргентина, Перу), пляжі (Єгипет, Туреччина, Сейшельськіострови), покупки (Гонконг, Сінгапур), культура (Франція, Італія, Іспанія,Китай, Індія), релігія (Ізраїль, Саудівська Аравія), розваги й азартні ігри(Монако, СІНА), лікування й оздоровлення (Чехія, Швейцарія).
Залежно від мети поїздки розрізняють такі види туризму:
• пізнавальний, або екскурсійний (ознайомлення з визначними місцями та
пам’ятками культури, історії, природи);
• курортно-лікувальний (поліпшення стану здоров’я);
• діловий (відвідання об’єктів за професійним інтересом);
• науковий (участь у наукових конгресах, з’їздах, конференціях тощо);
• спортивний, фестивальний (участь у спортивних заходах, фестивалях);
• релігійний або паломницький (відвідання релігійних святинь);
• шопінг-туризм (здійснення покупок);
• екологічний (відвідання природних заповідних територій);
• «зелений» (відпочинок у сільській місцевості) та інші.
ОСНОВНІ ТУРИСТИЧНІ РЕГІОНИ СВІТУ. У планетарному масштабі сформувалися великі туристичні регіони з характерними особливостями. Вони різняться географічним розташуванням, рекреаційними ресурсами, рівнемекономічного розвитку країн і станом туристичної інфраструктури, спрямуванням туристичних потоків. Всесвітня туристична організація виокремлюєп’ять туристичних регіонів (мал. 176).
Європейський регіон охоплює країни Європи, а також усі пострадянські та три країни Східного Середземномор’я — Ізраїль, Кіпр, Туреччину, які географічно належать до Азії. Регіон є безперечним світовим лідером за обсягамитуристичних потоків (приймає 51% туристів світу) і валютних надходженьвід туризму (щоправда, його питома вага у цих показниках постійно зменшується). Цей регіон включає сім з десяти найбільших туристичних держав світу(табл. 12), зокрема абсолютного лідера за кількістю відвідувань — Францію.
Азійсько-Тихоокеанський регіон — країни Південної, Південно-Східної та Східної Азії, Океанії, Австралія та Нова Зеландія. Регіон вважають
«туристичним напрямом майбутнього». Там стрімко розвивається туристична індустрія і відбувається швидке зростання кількості прибулих туристів,за якою згаданий регіон випередив Американський, а за обсягами надходженьмайже зрівнявся з Європейським регіоном. Лідерами на регіональному ринкуміжнародних туристичних послуг є Китай, Японія, Австралія, Нова Зеландія, Малайзія і Таїланд.
Всесвітня туристична організація
ЮНВТО — міжнародна організація, основною метою якої є сприяння розвиткові туризму для внеску в економічний розвиток, міжнародне взаєморозуміння, мир, процвітання, загальну повагу і дотриманняправ людини й основних свобод для всіхнезалежно від раси, статі, мови і релігії. Разом з 160-ма державами світу Україна є їїчленом (з 1997 р.).
Таблиця 12
Країни з найбільшою кількістю міжнародних туристичнихвідвідувань (2015 р.)
Американський регіон — держави Північної, Центральної, Південної Америки та острівні країни Карибськогобасейну. 40% усіх туристів, які прямують у країни регіону, відвідують СПІА.За кількістю туристів ця країна посідаєдруге місце у світі.
Африканський регіон (країни Африки, крім Єгипту та Лівії) з позицій розвитку туризму — найбільш відсталий (5% туристів світу). Туристів особливо приваблюють країни тропічноїАфрики з екзотичними національними парками. Але низький рівень соціально-економічного розвитку, складніприродні умови, міжетнічні конфліктиунеможливлюють розвиток туристичної індустрії у багатьох країнах. Водночас Південна Африка, Туніс, Марокко, Зімбабве, Кенія демонструють приклади вдалого виходу на світовий туристичний ринок.
До Близькосхідного регіону належать країни арабського світу, компактно розташовані в Північно-Східній Африці (Єгипет і Лівія) та Південно-Західній Азії. Він має найвищі у світі темпи приросту прибуттів. Регіон приваблює туристів передусім як світовий осередок паломництва (СаудівськаАравія — країна з мусульманськими святинями, Єрусалим, що розташованийна території Ізраїлю, — священне місто юдеїв, християн і мусульман світу).Тут успішно розвивають діловий (Кувейт) і пізнавальний (Єгипет) туризм,відпочинок біля моря (Об’єднані Арабські Емірати).
Місцем пізнавального й екстремального туризму стає Антарктида.
СВІТОВА СПАДЩИНА ЮНЕСКО. Значний потенціал для формування туристичних потоків мають об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО — міжнародної організації, що передбачає співпрацю країн у галузі освіти, науки, культури, а також сприяє охороні пам’яток культури та природи. Світова спадщина
охоплює видатні культурні та природні цінності, що вважаються надбанням усього людства.
У списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО є окремі архітектурні споруди й ансамблі (наприклад, Акрополь в Афінах (Греція), Кельнськийсобор у Німеччині, Херсонес у Севастополі (Україна)), історичні центриміст (Варшави, Ватикану, Львова) абой цілі міста — Бразиліа (Бразилія),Венеція (Італія) тощо. Є археологічнізаповідники, природні заповідники йнаціональні парки (наприклад, морський парк Великого бар’єрного рифув Австралії, Єллоустонський у США),унікальні природні території — озеро Байкал і вулкани Камчатки (Росія),Галапагоські острови (Еквадор) тощо.Загалом у списку Світової спадщини ЮНЕСКО налічується 1052 об’єкти (814 культурних, 203 природних і35 змішаних) із 165-ти країн світу. Держави, на території яких розташовані ціоб’єкти, зобов’язані їх охороняти.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Доведіть, що туризм є важливим складником національної економіки.
2. Які чинники впливають на розвиток туризму в країні чи регіоні? Як вони пов'язаніз рекреаційними ресурсами?
3. Що таке туристична інфраструктура? Які установи, підприємства вона охоплює?
4. Які розрізняють види туризму залежно від мети мандрівки?
5. Які категорії об'єктів охоплює Світова спадщина ЮНЕСКО?
Поміркуйте, чому саме Європа посідає провідні позиції в міжнародному туризмі. Регіон Кавказьких гір має сприятливе поєднання природних і культурно-історичних рекреаційних ресурсів, однак не є привабливим для іноземних туристів. Якічинники, на вашу думку, визначають таку ситуацію?
ПОПРАЦЮЙТЕ В ГРУПІ
Користуючись картосхемою (мал. 176), охарактеризуйте туристичні регіони світу, зокрема назвіть їх особливості, кількість прибулих туристів та обсяг грошових надходжень: група 7 — Європейський;група 3 — Американський;
група 2 — Азійсько-Тихоокеанський; група 4 — Африканський.
Це матеріал підручника Географія 9 клас Бойко, Дітчук