Яке значення мають окремі види транспорту в розвитку національної економіки?
ТОРГІВЛЯ ЯК ВИД ДІЯЛЬНОСТІ. Торгівля — вид економічної діяльності, що забезпечує обіг товарів, тобто їхнє переміщення із сфери виробництва усферу споживання. Тут відбувається купівля і продаж товарів.
Торгівля виникла в сиву давнину, коли в окремих виробників з’явилося більше продукції, ніж необхідно для власних потреб. Надлишки продукції ставали товаром, тобто річчю, яка отримала вартість: споживчу (завдяки своїмвластивостям задовольняла певні потреби споживачів) і мінову (здатність обміну на інші речі-товари). Спочатку це був натуральний обмін — один вид продукції обмінювали на інший: товар — товар. Згодом обмін набув товарно-грошовоїформи: виник процес купівлі-продажу товару, виражений у грошовому еквіваленті: товар — гроші — товар. Власне, з цього моменту започатковуєтьсяторгівля і формується ринок, де внаслідок взаємодії продавців та покупціввстановлюється ціна на товар і відбувається купівля-продаж товарів у грошовійформі. Продавцем продукції міг бути як її виробник, так і посередник між виробником і споживачем — купець, що займався торговельною діяльністю.
У ринковій економіці торгівля є однією з найбільш розповсюджених сфер підприємницької діяльності і застосування праці. Вона виконує низку важливих функцій: 1) доставляє товари до споживачів; 2) продовжує процес виробництва у сфері товарного обігу (сортування, комплектування, пакуваннятоварів); 3) змінює форму вартості з товарної на грошову і навпаки; 4) надаєторгові послуги населенню в процесі реалізації товарів.
Сучасна торгівля має розгорнуту мережу підприємств із зберігання, транспортування і реалізації товарної продукції. Рівень розвитку торгівлі характеризує обсяг і структуру споживання в країні.
ФОРМИ ТОРГІВЛІ Залежно від того, що реалізовує торговельна діяльність — матеріальні речі чи послуги, її поділяють на торгівлю товарами і послугами.Для конкретної країни торгівля може бути внутрішньою (усередині національної території) і зовнішньою (з іншими країнами).
За стадіями товарообігу внутрішню торгівлю поділяють на гуртову і роздрібну. Гуртова торгівля охоплює продаж товарів партіями для виробничого споживання (підприємствам) або для їхнього перепродажу (торговим закладам). Її здійснюють великі торговельні компанії, торгові доми, дис-
триб’юторські фірми тощо. Роздрібна торгівля займається продажем товарівбезпосередньо громадянам — кінцевимспоживачам для особистого некомер-ційного використання. Основну частину роздрібної торгівлі здійснюють у
магазинах. Водночас поширені інші її форми: на ярмарках і базарах, у дрібних стаціонарних та пересувних торгових точках, через торгові автомати,посилкова (поштова) й електронна торгівля (через інтернет-магазини), мережевий маркетинг (просування товарів і послуг від виробника до споживачашляхом прямого контакту людей).
Маркетинг (з англ. — ринкова діяльність) — система управління господарською діяльністю, спрямована на врахування вимог ринку та активний вплив на попит задля розширення збуту товарів.
МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ І СВІТОВИЙ РИНОК. Зовнішня торгівля є формою міжнародної торгівлі. Міжнародна торгівля — це обмін товарами і послугами між продавцями та покупцями різних країн. Як результат, відбувається переміщення товарів через митні кордони різних держав, де на товари, яківвозять у країну чи вивозять з неї накладають певні державні податки —мита. Результатом міжнародної торгівлі є виникнення світового ринку товарів і послуг. Організаційно світовий ринок є сукупністю прямих договорів(між партнерами з різних країн), спрямованих на задоволення потреб у товарах та послугах, забезпечення необхідними ресурсами та отримання доходу.
Учасниками світового ринку є державні органи різних рівнів (центральні, регіональні, муніципальні), а також підприємства й організації та окремі особи, які мають право на зовнішньоекономічну діяльність. Впливовими гравцями на світовому ринку є ТНК, міжнародні організації та регіональні міждержавні об’єднання. Міжнародні торгово-економічні установи й організаціївідіграють важливу роль у регулюванні світових ринків товарів і послуг, встановленні певних «правил гри» на них.
До них належать Світова організація торгівлі, Міжнародна торгова палата,спеціалізовані організації країн — експортерів та імпортерів мінеральної сировини (нафти, кольорових металів),продовольства (кави, какао, цукру зцукрової тростини) тощо.
Основними центрами формування торгових зв’язків на світовому ринку єміжнародні товарні біржі, міжнародні ярмарки, товарні аукціони, торговідоми, торгові виставки. Міжнародна біржа — це торгове місце без наявностісамих товарів, де їх купівля-продаж здійснюється за зразками або стандартами. На біржах продавці й покупці укладають угоди, згідно з якими товарипостачають до місця призначення. Товарні біржі перебувають під впливомвеликих ТНК.
Світова організація торгівлі (СОТ) — це
провідна міжнародна економічна організація, членами якої є 164 країни; на них припадає понад 96% обсягів світової торгівлі. Основними функціями СОТ є встановлення правил міжнародної системиторгівлі й розв'язання спірних питань міжкраїнами-підписантами угод організації.
Міжнародна торгівля складається з двох зустрічних потоків: експорту — продажу та вивезення товарів за кордон (чи надання послуг закордонному споживачу) та імпорту — купівлі та ввезення товарів із-за кордону (чи
отримання послуг від закордонного продавця). Особливими їх різновидами є реекспорт та реімпорт товарів. Реекспорт — це вивезення товарів, ранішеввезених із-за кордону, які не піддавалися переробці у даній країні (наприклад товарів, проданих на міжнародних ярмарках, товарних біржах, аукціонах тощо). Реімпорт — ввезення з-за кордону раніше вивезених з даноїкраїни товарів без будь-якої їх переробки в закордонній країні. Такими можуть бути, наприклад, нереалізовані на міжнародних ярмарках і аукціонахтовари або товари, забраковані закордонним покупцем.
ПОКАЗНИКИ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ. Зовнішню торгівлю країни характеризують: 1) обсяг експорту й 2) обсяг імпорту. Ці показники виражають або в натуральному вигляді (кілограмах, тоннах, м3, штуках, барелях (для нафти),мішках (для кави), або у вартісному вигляді (зазвичай розраховують у доларах США); 3) зовнішньоторговельний обіг — сума вартісних обсягів експортута імпорту; 4) сальдо зовнішньої торгівлі — різниця між вартісними обсягамиекспорту та імпорту; 5) товарна структура експорту, імпорту — співвідношення у них різних товарних груп: сільськогосподарських і продовольчих продуктів, товарів видобувної та переробної промисловості тощо; 6) географічнаструктура експорту, імпорту — розподіл торговельних потоків за окремимикраїнами та їх групами (наприклад, частка експорту країни в Китай, Німеччину, США; частка в імпорті держави країн Європи, Азії, Африки).
СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ. Обсяги світової торгівлі вражаючі: у 2016 р. експорт товарів становив 15,5 трлн дол. США, а комерційних послуг — 4,8 трлн дол. Це більш як четвертина світовогоВВП. У другій половині XX ст. і на початку XXI ст. темпи приросту світовоїторгівлі у 1,5-2 рази перевищували темпи зростання ВВП, що було викликано розвитком міжнародного поділу праці, інтернаціоналізацією виробництва,активною діяльністю ТНК, лібералізацією міжнародної торгівлі, розвиткомторговельно-економічної інтеграції. Лише в окремі кризові роки темпи приросту світової торгівлі різко знижувалися, але згодом відновлювали свої високі показники.
Однак, починаючи з 2012 року, у розвитку світової економіки проявилися нові тенденції: зниження темпів росту ВВП і світової торгівлі. Кілька років поспіль ці показники були майже однакові або ж приріст торгівлі ненабагатовипереджав приріст економіки загалом. Експерти міжнародних організаційпояснюють це відносно низьким зростанням ВВП у країнах, що розвиваються, нестійким відновленням економіки в розвинених країнах після світовоїкризи 2009 р., а також щораз більшими геополітичними ризиками і загрозами (агресія Росії в Україні, військові конфлікти на Близькому Сході, боротьба з лихоманкою Ебола в Західній Африці тощо). Ще більше ускладнилоситуацію коливання валютних курсів, світових цін на нафту та інші ключовісировинні товари.
Результатом науково-технічного розвитку є значні зміни в товарній структурі міжнародної торгівлі. Спостерігаються такі тенденції: 1) збільшення
питомої ваги готових виробів і відповідно зниження частки сировинних товарів (табл. 11); 2) зростання частки машин, обладнання і транспортних засобів у світовому товарообігу; 3) інтенсифікація обміну продукцією інтелектуальноїпраці; 4) стрімке зростання експорту/імпорту послуг.
Міжнародна торгівля послугами зростає випереджувальними темпами:у різні роки на неї припадає від четвертини до третини обсягів всієї світовоїторгівлі. Якщо донедавна основнимивидами послуг у світовій торгівлі булитранспортні та банківські, то теперпоширюються інформаційні, телекомунікаційні, консультаційні, управлінські, ділові послуги, оренда машині устаткування тощо. Зростання витратна науково-дослідні й дослідницько-конструкторські роботи зумовило виникнення інжинірингових послуг(для забезпечення зв’язку науки івиробництва).
Таблиця 11
Товарна структура міжнародної торгівлі, %
За оцінками фахівців, країни, що розвиваються, забезпечують 40-50% експорту продовольства, сировини та палива, атакож 15-20% світового експорту напівфабрикатів. Причому експорт напівфабрикатів з таких країн має стійку тенденціюдо кількісного збільшення та розширенняноменклатури.
Суттєві зміни відбулися також і в географічній структурі міжнародноїторгівлі. У 50-60-х роках XX ст. світовими лідерами у зовнішній торгівлі булагрупа економічно розвинених країн, насамперед країни «Великої сімки», Нідерланди, Бельгія, Швеція, Швейцарія.
У 70-80-х роках до них додалися нові індустріальні країни Східної Азії (Республіка Корея, Гонконг, Сінгапур, Тайвань) та Латинської Америки (Мексика), а на початку XXI ст. — Китай, який із 2010 р. впевнено очолює рейтинг найбільших експортерів світу (мал. 168). Найбільшим споживачем імпортної продукціїзалишаються США (мал. 169).
Основні позиції в експорті послуг займають США, Велика Британія, Німеччина, Франція, Китай, Нідерланди, Японія, Індія. Ці вісім країн експортують на світовий ринок майже половину послуг (за вартістю).
ГОЛОВНІ РЕГІОНИ СВІТОВОЇ ТОРГІВЛІ. Два регіони світу — Європа та Азія — зосереджують найбільші обсяги міжнародної торгівлі. У світовому товарообігу на них припадає приблизно однакова частка (мал. 170), а в торгівліпослугами поза конкуренцією Європейський регіон — близько 45 % обсягу.Третім потужним торговим регіоном є Північноамериканський, що об’єднуєСША, Канаду і Мексику.
Складниками світового ринку товарів і послуг є великі регіональні ринки, які сформувалися в рамках міждержавних об’єднань у різних частинах світу, — Європейського союзу, Північноамериканської зони вільної торгівлі (НАФТА), Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), Південноамериканського спільного ринку (МЕРКОСУР) та інших. Запровадившина своїй території зони вільної торгівлі, країни цих регіональних об’єднань
наростили обмін товарами та послугами. Міждержавні торгові потоки, що сформувалися в цих організаціях, належать до найбільших у світі за обсягами. Це товаропотоки США — Канада,США — Мексика, Німеччина — Франція, Німеччина — Італія, Німеччина —Нідерланди, Франція — Нідерланди,Франція — Бельгія тощо. Найбільшуспішно взаємна торгівля товарами йпослугами відбувається в ЄЄ, який концентрує понад 25 % світової торгівлі товарами і майже стільки ж — послугами.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Охарактеризуйте торгівлю як сферу діяльності.
2. Які види торгівлі ви знаєте? Чим вони відрізняються?
3. Яка сучасна структура міжнародного ринку? Як вона пов'язана із функціями торгівлі?
4. Що є показниками зовнішньої торгівлі? Чим експорт відрізняється від імпорту?
Які сучасні тенденції розвитку світового ринку сировини, готових виробів та послуг?
Це матеріал підручника Географія 9 клас Бойко, Дітчук