Аміногрупа — група атомів -NH2.
Амінокислоти — похідні карбонових кислот, у молекулах яких один або кілька атомів Гідрогену вуглеводневих залишків заміщені на аміногрупи.
Білки — високомолекулярні органічні сполуки, які виконують особливі біологічні функції в живих організмах.
Вищі карбонові кислоти — карбонові кислоти, молекули яких містять 10 або більше атомів Карбону.
Відновлення — процес приєднання електронів частинками (речовиною).
Відновник — частинка (речовина), яка втрачає електрони.
Внутрішня енергія речовини — сума енергій усіх частинок речовини й енергій хімічних зв’язків між ними.
Водневий зв’язок — електростатична взаємодія між молекулами за участю атомів Гідрогену.
Водневий показник (рН) — величина, яка характеризує концентрацію йонів Гідрогену в розчинах. Водневий показник дорівнює значенню числа m у виразі с(Н+) = 10 m моль/л для молярної концентрації йонів Н+.
Вуглеводи — органічні сполуки, склад яких відповідає загальній формулі Cra(H2O)m.
Вуглеводневий залишок — частина молекули органічної сполуки, яка складається з атомів Карбону і Гідрогену.
Вуглеводні — сполуки Карбону з Гідрогеном.
Гігроскопічність — здатність речовини поглинати вологу.
Гідратований йон — йон, сполучений з молекулами води.
Гідроксильна група — група атомів -ОН.
Гідроліз — реакція обміну між сіллю і водою.
Гомологи — сполуки, які належать до певного гомологічного ряду.
Гомологічний ряд — ряд органічних сполук, молекули яких подібні за будовою і різняться за складом на одну чи кілька груп атомів СН2.
Диполь — частинка (молекула), яка має два різнойменно заряджені полюси.
Дисперсні системи — загальна наукова назва неоднорідних сумішей і колоїдних розчинів.
Екзотермічна реакція — реакція, під час якої виділяється теплота.
Електричний струм — спрямований рух заряджених частинок (електронів, йонів).
Електроліти — сполуки, водні розчини і розплави яких проводять електричний струм.
Електролітична дисоціація — розпад речовини на йони під час її розчинення або плавлення.
Емульсія — струшена суміш двох рідин, нерозчинних одна в одній.
Ендотермічна реакція — реакція, під час якої поглинається теплота.
Жири — похідні гліцерину і вищих карбонових кислот.
Ізомери — сполуки, молекули яких мають однаковий склад, але різну будову.
Істинний розчин — розчин, у якому перебувають найдрібні-ші частинки речовин (окремі атоми, молекули, йони).
Йонно-молекулярне рівняння — рівняння, яке містить формули речовин і формули йонів.
Карбоксильна група — група атомів
Карбонові кислоти — похідні вуглеводнів, молекули яких містять одну або кілька карбоксильних груп.
Каталізатор — речовина, яка прискорює реакцію або спричиняє її перебіг, залишаючись після реакції незмінною.
Кисле середовище — середовище у водному розчині з рН < 7.
Кислота — електроліт, який дисоціює у водному розчині з утворенням катіонів одного типу — йонів Гідрогену Н+.
Колоїдний розчин — розчин, у якому містяться великі за розміром молекули розчиненої речовини, скупчення багатьох атомів або молекул.
Концентрований розчин — розчин, у якому міститься значно більше розчиненої речовини, ніж розчинника.
Кристалізаційна вода — вода, молекули якої входять до складу кристалогідрату.
Кристалогідрат — кристалічна речовина, яка містить у своєму складі молекули води.
Лужне середовище — середовище у водному розчині з рН > 7.
Мономер — вихідна речовина в реакції полімеризації.
Насичений розчин — розчин, у якому за даних умов речовина більше не розчиняється.
Насичені вуглеводні — вуглеводні, в молекулах яких атоми Карбону сполучені між собою простим ковалентним зв’язком.
Неелектроліти — сполуки, водні розчини і розплави яких не проводять електричного струму.
Нейтральне середовище — середовище у водному розчині з рН = 7.
Ненасичений розчин — розчин, у якому за даних умов можна розчинити певну порцію речовини.
Ненасичені вуглеводні — вуглеводні, в молекулах яких атоми Карбону сполучені між собою не лише простим ковалентним зв’язком, а й подвійним, потрійним зв’язком.
Необоротна реакція — реакція, яка відбувається лише в одному напрямку.
Оборотна реакція — реакція, яка може відбуватися в протилежних напрямках.
Окиснення — процес втрачання електронів частинками (речовиною).
Окисник — частинка (речовина), яка приєднує електрони.
Окисно-відновна реакція — реакція, яка відбувається зі зміною ступенів окиснення елементів.
Органічна хімія — галузь хімії, предметом якої є вивчення органічних сполук та їх перетворень.
Органічні речовини — сполуки Карбону (за деякими винятками).
Основа — електроліт, який дисоціює з утворенням аніонів одного типу — гідроксид-іонів.
Пептидна група — група атомів
Піна — неоднорідна суміш рідини і газу.
Полімер — сполука, молекули якої складаються з великої кількості груп атомів однакової будови.
Реакція заміщення — реакція між простою і складною речовинами, в результаті якої утворюються інші проста і складна речовини.
Реакція обміну — реакція між двома складними речовинами, в результаті якої вони обмінюються своїми складовими частинами (атомами, групами атомів, йонами).
Реакція полімеризації — реакція утворення полімеру внаслідок сполучення багатьох молекул мономеру за рахунок руйнування кратних зв’язків.
Реакція розкладу — реакція, в якій з однієї речовини утворюється кілька речовин.
Реакція сполучення — реакція, в якій із кількох речовин утворюється одна речовина.
Розбавлений розчин — розчин, у якому міститься значно більше розчинника, ніж розчиненої речовини.
Розчин — однорідна суміш речовин.
Розчинник — компонент розчину, який перебуває в такому ж агрегатному стані, що й розчин. Якщо таких компонентів розчину кілька, то розчинником обирають той, маса якого найбільша.
Розчинність — здатність речовини утворювати з іншою речовиною розчин.
Сильний електроліт — електроліт, який повністю або майже повністю розпадається на йони в розчині.
Сіль — електроліт, який дисоціює на катіони металічного елемента та аніони кислотного залишку.
Слабкий електроліт — електроліт, який незначною мірою розпадається на йони в розчині.
Спирти — похідні вуглеводнів, молекули яких містять одну або кілька гідроксильних груп.
Стійкі органічні забруднювачі (СОЗ) — токсичні органічні сполуки штучного походження, які не зазнають хімічних перетворень у природних умовах або дуже повільно реагують із речовинами довкілля.
Ступінь електролітичної дисоціації — відношення кількості молекул електроліту, які розпалися на йони, до кількості його молекул перед дисоціацією.
Ступінь окиснення — умовний цілочисельний заряд атома в речовині.
Суспензія — перемішана суміш рідини і нерозчинної в ній, добре подрібненої твердої речовини.
Термохімічне рівняння — хімічне рівняння із записом числового значення теплового ефекту реакції.
Фотосинтез — синтез органічних речовин із неорганічних (вуглекислого газу, води, розчинних солей) у рослинах і деяких бактеріях за участю енергії сонячного світла.
Якісна реакція — реакція для виявлення певних йонів у розчині, яка супроводжується особливим зовнішнім ефектом.
Це матеріал з підручника Хімія 9 клас Попель, Крикля