Пригадайте, які типи ґрунтів поширені в Україні. Які з них найродючіші? Охарактеризуйте агрокліматичні ресурси України.
СКЛАД СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА. Україна має давні сільськогосподарські традиції. Осіле землеробство на її території виникло ще в V-IV тисячоліттях до н. е. Наприкінці XIX ст. Україна постачала в Європу значну кількість сільськогосподарської продукції. І в наш час сільське господарство належитьдо важливих галузей міжнародної спеціалізації нашої держави.
В Україні рослинництво суттєво переважає тваринництво за вартістю продукції — 70% проти 30%. Рослинництво охоплює вирощування зернових, технічних, кормових культур, картоплярство, овочівництво, садівництво іягідництво, виноградарство. Основними видами діяльності у тваринництві єскотарство, свинарство, птахівництво, вівчарство, конярство, бджільництво.
Найбільшу кількість сільськогосподарської продукції виробляють у Вінницькій, Полтавській, Дніпропетровській, Харківській і Київській областях.
Середня забезпеченість одного жителя України сільськогосподарськими угіддями більш як удвічі перевищуєсередньосвітовий показник і становитьпонад 0,9 га на одну особу.
Продукція сільського господарства та продовольчі товари, що виробляєхарчова промисловість, забезпечуютьвнутрішній ринок країни і надходять наміжнародні ринки. З України вивозятькормове і продовольче зерно (кукурудзу, пшеницю, ячмінь); насіння соняшнику, ріпаку, сою і олію з них; м’ясніта молочні вироби; мед та плодоовочевупродукцію. Експорт сільськогосподарських і продовольчих товарів щорічнозабезпечує понад чверть валютних надходжень країни.
СТРУКТУРА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ УГІДЬ. Загальна площа сільськогосподарських угідь в Україні становить 42 млн га (приблизно 70% її території). У їх структурі різко переважають орні землі (рілля) — 79 % . Меншу частку становлять пасовища та сіножаті (мал. 54). Територія України належить до найбільш розораних у світі (для порівняння: частка орних земельу складі сільськогосподарських угідьу США — 20 % , Франції — 32 %). Найбільш розораними є степова та лісостепова зони; пасовища зосередженіпереважно на Поліссі, у Карпатах тапівденно-східних сухостепових районах, сіножаті — у долинах річок лісовоїй лісостепової зон, на гірських схилах.
ЧИННИКИ РОЗВИТКУ Природні умови України сприятливі для розвитку сільського господарства. Переважно рівнинний рельєф, достатня кількість тепла і вологи в період активної вегетації рослин, значні площі родючих ґрунтівдають змогу вирощувати різноманітні сільськогосподарські культури помірної зони і розводити різні види тварин.
Агрокліматичні й ґрунтові ресурси України різноманітні й мають зональний розподіл. На півночі, у зоні мішаних лісів, переважають не надто родючі дерново-підзолисті та торфово-болотні ґрунти. Там середній рівень те-плозабезпеченості та достатня, подекуди надмірна вологозабезпеченість. Такіумови сприятливі для вирощування льону-довгунцю, картоплі, жита, хмелю.У середній смузі країни, у зонах широколистих лісів і лісостепу, більшатеплозабезпеченість і достатнє зволоження, доволі родючі сірі лісові ґрунтий опідзолені чорноземи та найбільш родючі чорноземи типові. Степова зонамає високу теплозабезпеченість, але недостатній рівень вологозабезпеченості,родючі чорноземи і темно-каштанові ґрунти. Особливі агрокліматичні умовимають Карпати та Кримські гори.
Серед соціально-економічних чинників важливу роль відіграють трудові ресурси, особливості розселення жителів, давні землеробські традиції українців, характер землеволодіння й аграрна політика держави. В Українітривалий час земля була в користуванні великих колективних господарств(колгоспів). Проте останніми роками відбулися зміни: розпаювання та роздержавлення землі в сільській місцевості, ліквідація колгоспів як основноїформи організації сільськогосподарського виробництва, виникнення фермерських господарств. На сільськогосподарський ринок України вийшли великітранснаціональні корпорації (ТНК).
Певний час розвиток сільського господарства України поєднував екстенсивний та інтенсивний шляхи. Для залучення додаткових земельних площ і поліпшення їх стану здійснювали водну меліорацію — осушення та зрошенняземель. Осушення проводили в перезволожених і заболочених районах Полісся, Західної України і північного лісостепу. Зрошувальні землі розташованіна півдні України. Тепер перспективи розвитку сільськогосподарського виробництва пов’язують переважно з інтенсифікацією, що передбачає отримання більших врожаїв сільськогосподарських культур у результаті поліпшенняобробітку земель, внесення безпечних добрив, збільшення продуктивностіхудоби завдяки селекції, покращення кормової бази тощо.
Упродовж останніх років в Україні впроваджують аграрну реформу, яка має на меті переведення сільськогосподарського виробництва на ринкові відносини. Серед першочергових завдань — завершення земельної реформи (зокрема, перетворення землі на товар, що підлягає купівлі-продажу) і розбудовасистеми державної підтримки дрібних фермерських господарств. Головниминапрямами аграрної реформи визначено розвиток ринків збуту, органічне(екологічно чисте) виробництво і якість продукції.
Віднедавна в Україні сформувалися специфічні форми господарювання в аграрній сфері — агрохолдинги. Агро-холдинг — це сукупність материнськоїта дочірніх компаній, що виробляютьі переробляють сільськогосподарськупродукцію. Сьогодні в Україні налічують понад півсотні агрохолдингів,які контролюють близько 15% площіріллі в країні.
РОСЛИННИЦТВО. Загалом рослинництво України представлено зерновим, олійним і цукробуряковим напрямами. Доволі розвинене картоплярство та овочівництво. У посівних площах суттєво переважають зернові культури (мал. 55).
Основним видом землеробської діяльності в Україні є зернове господарство — вирощування продовольчих хлібних (пшениця, жито), круп’яних (гречка, просо, рис), фуражних (ячмінь, овес, кукурудза), зернобобових (горох, квасоля) культур. За виробництвом та експортом зерна Україна посідаєодне з провідних місць у світі. Найважливіша зернова культура — пшениця.Озиму пшеницю вирощують переважно в степовій і лісостеповій зонах. Насході цих зон, де взимку малий сніговий покрив, переважають посіви яроїпшениці. В Україні лідерами за валовими зборами пшениці є Харківська,Дніпропетровська, Запорізька, Одеська, Херсонська, Вінницька області(мал. 56). Хоча жито — цінна продовольча культура, але на нього припадаєлише 5 % посівних площ. Ця культура невибаглива до ґрунтово-кліматичних
умов, тому вирощують її здебільшого на півночі України, в окремих районах лісостепу, а також у Прикарпатті.Кукурудза — теплолюбна культура.Найбільші її посіви зосереджено в лісостепових районах. Україна входить доп’ятірки найбільших світових виробників кукурудзи, а в країні лідерамиза її валовими зборами є Полтавська,Чернігівська, Сумська, Черкаська, Кіровоградська області (мал. 56).
Ячмінь вирощують усюди, але найбільше в степовій зоні. Провіднимивиробниками ячменю є Одеська, Миколаївська, Дніпропетровська, Херсонська області. Овес невибагливийдо ґрунтово-кліматичних умов, томуйого вирощують на півночі країни та вПрикарпатті. Кукурудзу, ячмінь і овес
використовують не лише як цінні продовольчі, але й як фуражні культури для відгодівлі тварин.
Мал. 56. Виробництво пшениці та кукурудзи на зерно (2015 р.)
РОБОТА З КАРТОЮ
1. Перелічіть області, що забезпечують найбільші обсяги виробництва пшениці.
2. Якими є обсяги виробництва пшениці у вашій області?
3. Назвіть області, в яких обсяги виробництва кукурудзи на зерно найбільші.
4. Якими є обсяги виробництва кукурудзи на зерно у вашій області?
Цінними є й круп’яні культури. Найсприятливіші умови для вирощування вологолюбної гречки сформувалися на Поліссі та в північному лісостепу. Просо — посухостійка, теплолюбна культура, тому його вирощують переважно в степу. Вирощування вологолюбного рису в Україні ускладнене. Найбільші площі посівів були на поливних землях в АР Крим. Однак після російськоїанексії півострова й припинення подачі туди дніпровської води рисівництвов Криму занепало. Невеликі посіви рису збереглися в Херсонській області, атакож у придунайських районах Одеської області.
Зернобобові культури (горох, квасолю, кормовий люпин, вику) вирощують у лісостепу та на Поліссі. Серед цих культур найбільші посівні площі в Україні донедавна займав горох, за валовими зборами якого наша країна єодним з європейських лідерів. Тепер різко зросли посіви й збори сої. Соя потребує достатньо тепла і вологи, тому її основні посівні площі зосереджені вПолтавській, Кіровоградській, Вінницькій, Хмельницькій, Київській областях. За її виробництвом Україна увійшла до десятки світових лідерів. Понад2/3 вирощеного врожаю знаходить споживачів на зовнішньому ринку, а решту переробляють на корми та олію в Україні.
Провідними технічними культурами, які вирощували в Україні, тривалий час були льон-довгунець,цукровий буряк, соняшник, тютюн,хміль, ефіроолійні та лікарські рослини. Тепер свої позиції зберіг лишесоняшник — посухостійка олійна культура, що потребує великої кількостітепла. Найкращі умови для його вирощування сформувалися у степовій талісостеповій зонах. На відміну від інших технічних культур, посівні площіпід соняшником за останні роки суттєво зросли. Найбільші валові збори насіння соняшнику забезпечують Харківська, Кіровоградська, Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська та Одеська області (мал. 57). Україна разомз Аргентиною очолюють список світових виробників цієї цінної олійної культури. Різко збільшилися в Україні посівні площі ще двох експортних олійних культур — ріпаку і сої. Ріпак вирощують на заході країни, Поліссі та влісостепу (мал. 58). У його насінні — понад 50% олії, яку використовуютьу лакофарбовому, миловарному, маргариновому виробництвах. Макуху (вичавки) згодовують худобі. За експортом ріпаку Україна входить до трійкисвітових лідерів.
В Україні сформувалися надзвичайно сприятливі ґрунтово-кліматичні умови для вирощування цукрового буряку. Ця культура залежна від тепла,світла й вологи та потребує родючих ґрунтів, тому основним регіоном її вирощування є лісостеп. Ще наприкінці XX ст. Україна посідала значне місце усвіті за валовими зборами буряків. Однак зменшення попиту на українськийцукор спричинило різке скорочення посівних площ. Сьогодні найбільше сіютьі збирають цукрового буряку в Хмельницькій, Вінницькій, Полтавській, Тернопільській та Київській областях (мал. 59).
Головними волокнистими культурами в Україні віддавна були льон-довгунець і коноплі — сировина для виробництва тканин та олії. Традиційно основні посіви льону-довгунцю зосереджувалися на Поліссі та в Передкарпат-ті (Чернігівська, Житомирська, Рівненська, Волинська, Львівська області),де нежарке і вологе літо. Упродовж останніх років посівні площі під цієюкультурою та її валові збори різко скоротилися. Сьогодні цей перспективнийдля України вид господарської діяльності намагаються відродити.
З технічних культур в Україні вирощують також хміль (на Поліссі — у Житомирській, Рівненській та Хмельницькій областях). Його використовують у пивоварному та фармацевтичному виробництвах. Вирощування тютюну (сировини для виготовлення цигарок) не набуло в Україні великогопоширення. Незначні посівні площі тютюну є в Чернівецькій, Вінницькій, Закарпатській областях.
В Україні вирощують і заготовляють чимало лікарських рослин (близько 100 видів). Культивують валеріану, кмин, шавлію, лаванду, м’яту перцеву,фенхель, беладону лікарську та ін. Ефіроолійні культури (троянду, м’яту,коріандр тощо) вирощують на півдні степової зони, найбільше — у Криму.
Важливе значення в рослинництві має картоплярство. Картопля є продовольчою, кормовою і технічною культурою (з неї виробляють крохмаль та спирт). Картоплю вирощують на всій території України, але найвища врожайність — на Поліссі та в лісостепу. За валовими зборами першість утримуютьВінницька, Львівська, Чернігівська, Київська, Рівненська області (мал. 60).
Овочівництво розвинене повсюдно, але найбільше — у лісостепу й степу. На півночі та в центральних районах країни переважають такі овочеві культури: капуста, морква, столові буряки, огірки; на півдні — помідори, перець,баклажани, цибуля. Значні площі в Україні займають баштанні культури:
гарбузи, кавуни, дині, кабачки, патисони. Основна зона їх вирощування — степова (Херсонська, Миколаївська, Запорізька області).
Завдяки м’якому клімату та родючим ґрунтам в Україні розвинене садівництво. Зерняткові породи дерев (яблуні, груші) найкраще плодоносять улісостепу та на Поліссі, а кісточкові (вишня, черешня, слива, алича, абрикос,
персик) — на півдні, у степу. На всій території України поширені ягідники,у яких ростуть полуниці, малина, смородина, аґрус тощо. Найбільші площісадів та ягідників мають Вінницька,Полтавська, Тернопільська, Запорізька області та Закарпаття.
У південній і центральній частинах степу, у передгір’ях Криму та на Закарпатті розвинуте виноградарство. Виноград — теплолюбна і трудомістка культура. Найбільші площі під виноградниками зосереджено в АР Крим, уЗакарпатській, Одеській, Миколаївській та Херсонській областях.
Кормові культури (одно- і багаторічні трави, кормові буряки, кукурудза на зелену масу тощо) вирощують у багатьох регіонах країни, проте найбільше — у лісостепу.
Україна — один зі світових лідерів з виробництва волоських горіхів (6-те місце). У 2015 р. в країні зібрали близько 97 тис.тонн горіхів.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. У чому особливість структури сільськогосподарських угідь України? Якою, зокрема, є частка орних земель?
2. Які природні передумови розвитку сільськогосподарського виробництва в Україні?
3. Які культури займають найбільші посівні площі в Україні? Де їх вирощують?
4. Із вирощування яких сільськогосподарських культур Україна входить до десяткисвітових лідерів?
5. Які відмінності є в спеціалізації овочівництва північних і південних районів України?
6. У яких регіонах розвивають садівництво та виноградарство?
Яка спеціалізація рослинництва у вашому регіоні? Які сільськогосподарські рослини вирощують у вашій місцевості?
ПОПРАЦЮЙТЕ В ГРУПІ
Охарактеризуйте значення, умови вирощування, географію поширення та обсяги виробництва основних технічних культур в Україні:група 1 — цукристих;група 2 — олійних;група 3 — волокнистих;група 4 — ефіроолійних і лікарських.
Це матеріал підручника Географія 9 клас Бойко, Дітчук