Матеріал параграфа допоможе вам:
отримати відомості про вищі карбонові кислоти; дізнатися про органічні сполуки, які виявляють мийну дію.
Вищі карбонові кислоти. Карбонові кислоти, молекули яких містять 10 або більше атомів
Карбону, називають вищими. Серед кислот цієї групи найважливішими є пальмітинова С15Н31СООН, стеаринова С17Н35СООН і олеїнова С17Н33СООН (мал. 83). Перші дві кислоти належать до насичених сполук, оскільки містять у молекулах лише прості ковалентні зв’язки між атомами Карбону, а олеїнова кислота — до ненасичених, бо має в молекулі один подвійний зв’язок С=С.
Мал. 83. Кулестержневі моделі молекул стеаринової (а) й олеїнової (б) кислот
Вищі карбонові кислоти раніше добували тільки з рослинних і тваринних жирів. Тому їх ще називають жирними кислотами.
Пальмітинова і стеаринова кислоти — білі тверді речовини, а олеїнова — рідина. Вони практично не розчиняються у воді.
За хімічними властивостями вищі карбонові кислоти подібні до оцтової, але є дуже слабкими. Ці сполуки реагують із лугами:
Якщо до розчину солі вищої карбонової кислоти додати розбавлену сульфатну кислоту, то відбувається реакція обміну:
Вищі карбонові кислоти добувають, здійснюючи за певних умов реакції природних жирів із водою, а також окисненням деяких компонентів нафти.
Мила. Солі лужних елементів і карбонових кислот із кількістю атомів Карбону в аніонах від 10 до 20 називають милами. (Якщо атомів Карбону в аніоні солі менше 10, то сполука не виявляє мийної дії, а якщо більше 20, то сіль практично нерозчинна у воді.) Солі Натрію і вищих карбонових кислот є твердими речовинами, а солі Калію — рідинами.
Традиційний процес миловаріння полягає в нагріванні жирів або олій із лугом. У результаті утворюється концентрований розчин, у якому містяться солі вищих кислот (мила). При додаванні до нього насиченого розчину кухонної солі розчинність цих солей зменшується; вони виділяються з розчину і спливають на поверхню. Цей процес називають висолюванням. Мило збирають і заповнюють ним форми, де воно твердне. Залежно від сорту мила в нього під час виготовлення додають барвники, ароматизатори, екстракти рослин (календули, липи, ромашки та ін.).
Мийна дія мила полягає у відокремленні часточок бруду, наприклад, від поверхні тканини й утворенні емульсії чи суспензії. Розглянемо, як це відбувається.
Пригадайте, що таке емульсія, суспензія.
Потрапляючи у воду, мило розчиняється і частково взаємодіє з нею; при цьому утворюються слабка кислота і луг:
(мал. 84). Неполярна частина йона «розчиняється» в жировій частині забруднення, а полярна залишається у воді (мал. 85), сполу-
чаючись із її молекулами водневими зв’язками. Унаслідок такої взаємодії забруднення відокремлюється від поверхні тканини разом з аніонами кислотних залишків у вигляді маленьких жирових краплинок або твердих часточок. Вони не злипаються, оскільки мають на своїй поверхні однойменний заряд (який?), а збираються навколо бульбашок повітря в піні.
Використання мила має певні недоліки. Луг, невелика кількість якого утворюється у водному розчині мила, повільно роз’їдає тканини, руйнує деякі барвники. Нині мило майже повністю витіснили синтетичні мийні засоби.
ВИСНОВКИ
Найважливіші вищі карбонові кислоти — пальмітинова, стеаринова й олеїнова. Це дуже слабкі кислоти. Їх натрієві й калійні солі називають милами.
Мило частково реагує з водою; при цьому утворюються відповідні кислота і луг. Наявність в аніоні кислоти полярної й неполярної частин зумовлює змочування розчином мила різних поверхонь і видалення з них забруднень.
217. Які сполуки зараховують до вищих карбонових кислот?
218. Напишіть рівняння реакції олеїнової кислоти з калій гідроксидом і дайте назву солі, яка утворюється.
219. Складіть молекулярні та йонно-молекулярні рівняння реакцій:
а) калій пальмітату з водою;
б) магній стеарату (нерозчинна сіль) із хлоридною кислотою.
220. Чи здатні виявляти мийну дію:
а) натрій сульфат;
б) натрій ацетат;
в) калій стеарат?
Відповіді поясніть.
Це матеріал з підручника Хімія 9 клас Попель, Крикля