Пригадайте, які проблеми належать до групи глобальних економічних проблем людства.
Які чинники спричиняють економічні проблеми?
ЕНЕРГЕТИЧНА І СИРОВИННА ПРОБЛЕМИ. Ці глобальні проблеми мають багато спільного. Це насамперед стосується надійного забезпечення людствапаливом, енергією і сировинними ресурсами. Вперше вони проявилися в глобальному масштабі у 1970-х роках, коли внаслідок різкого зростання цін напаливо й сировину людство зіткнулося зі світовою енергетичною, а відтак —і сировинною кризами. Згодом ціни знизилися, криза відступила, а згаданіпроблеми залишилися.
Енергетична і сировинна проблеми спричинені недостатніми обсягами запасів природних ресурсів, з одного боку, та швидким ростом їх споживання, а відповідно й видобутку, з іншого. Звичайно, обсяги запасів унаслідок розвідки можна збільшувати, а споживання — зменшувати, однак багато ресурсів(насамперед мінеральних) є вичерпними, тому людство постійно стикаєтьсяз цими проблемами. У пошуках нових запасів сировини доводиться експлуатувати родовища зі складними гірничо-геологічними умовами заляганнякорисних копалин, у віддалених важкодоступних районах (Сибір у Росії, Канадська Арктика, пустелі Африки й Австралії), з низьким умістом кориснихкомпонентів у рудах (на мідних родовищах США вміст міді знизився із ЗО %до 0,5 %). Це призводить до здорожчання сировини та енергії.
Проблема виснаження природних ресурсів тісно переплетена з проблемою погіршення стану довкілля: експлуатація ресурсів супроводжується руйнуванням і забрудненням навколишнього середовища.
Шляхами розв’язання глобальних сировинної та енергетичної проблем є:
• продовження геологічного пошуку мінеральної сировини. Пошукові роботи поширюються в нові місця суходолу, виходять на шельф, материковий схил і ложе Світового океану, глибина пробурених свердловин сягає6 000 м і більше. Унаслідок відкриття нових родовищ ресурсозабезпеченість людства з багатьох видів сировини зросла;
• розроблення нових технологій видобутку і виробництва палива. їх результатом став видобуток газу і нафти зі сланців («сланцева революція»у США), нафти — з нафтових пісків (Канада). Про можливість видобуткугазу з газогідратів (льоду з «вмерзлим» у нього газом, який поширений надні та в надрах дна Світового океану) заявили в Японії та Китаї;
• раціональне (повніше, а головне — комплексне) використання видобутихз надр Землі мінеральних ресурсів. Наприклад, у кольоровій металургіїводночас із міддю вилучають цінні компоненти і на їх основі виробляютьпонад 20 видів продукції;
• здійснення політики ресурсозбереження і зниження матеріало- й енерго-місткості виробництва;
• заміна багатьох видів природних матеріалів на штучні й синтетичні.Однак більшість з них є складними хімічними сполуками, нерідко токсичними і канцерогенними. Тому зберігається тенденція до ширшоговикористання екологічно безпечних матеріалів на основі відновлюванихбіологічних ресурсів (деревина, натуральні волокна, шкіра) та найбільшрозповсюджених корисних копалин (будівельне каміння, пісок, глина);
• використання вторинних матеріалів. Наприклад, «малі» країни Західної Європи переробляють майже 90 % щорічного надходження брухту, до70 % макулатури і багатьох видів пластмас, понад 80 % побутового сміття(Швеція, яка спалює сміття задля виробництва енергії, імпортує його ізсусідніх країн);
• використання відновлюваних джерел енергії — сонячної, вітрової, припливної, хвильової, внутрішнього тепла Землі, енергії біомаси, які стають альтернативою традиційному викопному паливу.
ПРОДОВОЛЬЧА ПРОБЛЕМА. Ця проблема полягає у спроможності Землі прогодувати теперішнє і майбутні покоління. Декларація ФАО (Продовольчоїі сільськогосподарської організації ООН) формулює поняття продовольчоїбезпеки мешканців планети. Вона полягає у повсякчасному фізичному й економічному доступі людей до безпечної та поживної їжі, необхідної для задоволення їхніх харчових уподобань і дієтичних потреб, що забезпечує активнийі здоровий спосіб життя. Не всі країни можуть гарантувати продовольчу безпеку своїм громадянам. Майже 800 млн людей щодня голодують, ще 2 млрдпотерпають від дефіциту мікроелементів. Здебільшого це мешканці країн, щорозвиваються.
Зонами критичної продовольчої ситуації у світі є країни Африки, розташовані на південь від Сахари (за винятком держави Південна Африка), країни Південної і Південно-Східної Азії. Найскладнішою є ситуація в межах «полюсу голоду» — території близько 20-ти країн тропічної Африки, у яких дужевисокі темпи приросту населення і низькі темпи приросту виробництва продовольства. Середньодобова забезпеченість їжею оцінюється в цих країнах на35-45% меншою від рекомендованих ФАО норм, які на одну людину становлять близько 2 500 ккал на добу. Причиною голоду є неспроможність країн,що розвиваються, виробляти продукти або купувати їх на зовнішніх ринках
через примітивну аграрну культуру, складність природних умов і скромні державні доходи. У деяких країнах голод спричинений масштабними збройними конфліктами (Сирія) чи витратою економічних ресурсів на військові, ане нагальні людські потреби (КНДР, що посідає останнє місце в рейтингу країн за середньою калорійністю добового раціону людини).
На протилежному полюсі продовольчої проблеми — перевиробництво сільськогосподарської продукції, характерне для розвинених країн. У світових масштабах перевиробництво продуктів харчування становить близько10 % , чого вистачило б, щоб прогодувати 600 млн осіб.
Серед чинників, які мають особливе значення для розв’язання продовольчої проблеми, — земельні ресурси. Однак, як вам відомо, не всі земельні площі планети придатні для вирощування сільськогосподарських культур чи випасання худоби. Особливою проблемою є деградація продуктивних земель. Це не лише виснаження ґрунтів, їх ерозія, а й забруднення різнимихімічними сполуками, що потрапляють разом з мінеральними добривами йотрутохімікатами. За даними ООН, площа орних земель лише у країнах, щорозвиваються, скоротилася до початку XXI ст. майже на 20 % , а їх потенційнапродуктивність знизилася на третину. Спроба компенсувати втрати залученням у сільськогосподарський обіг земель, очищених від лісу, призвела до серйозних екологічних наслідків.
Світове сільськогосподарське виробництво є величезним чинником зміни клімату (виробляє близько 1/5 усіх парникових газів) і забруднювачем внутрішніх вод. Тому перед ним сьогодні стоять доволі непрості суперечливізавдання: задовольняти щораз більші потреби населення в їжі при зменшеннівикористання хімічних засобів інтенсифікації виробництва. Спеціалісти ФАОрадять застосовувати клімат-чутливі методи ведення сільського господарства — такі як безорний обробіток ґрунту, застосування сівозмін, збагаченняґрунту органічними добривами, біологічні способи боротьби зі шкідниками,агролісомеліорація. Потрібно поліпшувати деградовані землі, а не розчищати від лісів нові.
Великою проблемою є втрати продовольства. Понад третина їжі, виготовленої у світі, втрачається чи марнується. Це становить 1,3 млрд тонн на рік. У країнах, що розвиваються, велика кількість продовольства втрачається підчас збору врожаю та його зберігання внаслідок недостатнього технічного оснащення, знищується шкідниками. У розвинених країнах харчові відходи нагромаджуються здебільшого під час реалізації та споживання.
У 2014 р. на конференції ООН було прийнято програму боротьби з голодом. Понад 100 країн світу взяли на себе зобов’язання до 2025 року покінчити з голодом. Задля збільшення продовольчої безпеки у світі необхідно змінитиспосіб життя та мислення людей. Для боротьби з голодом слід розвивати сільське господарство найбідніших країн і збільшити обсяги інвестицій в інфраструктуру сільських районів у цих державах. Міжнародні спільноти та їхустанови повинні активніше втручатися у цей процес. Голод можна подолатилише через усунення проблем, які викликають його, і завдяки розвитку найбідніших країн.
ПРОБЛЕМА ПОДОЛАННЯ ВІДСТАЛОСТІ КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ. Доволі часто глобальна проблема відсталості розглядається крізь призму взаємин багатої Півночі й бідного Півдня. До умовної Півночі відносять розвиненідержави помірних і субтропічних широт Північної півкулі, а також Австраліюта Нову Зеландію, до умовного Півдня — країни з нижчим рівнем розвитку, щорозташовані здебільшого в тропічно-екваторіальних широтах. Це переважномолоді (за часом отримання фактичної незалежності) країни з групи тих, щорозвиваються. Впродовж кількох останніх десятиліть низка цих країн провеласоціально-економічні перетворення і досягла вагомих успіхів у розвитку національних економік (нові індустріальні країни, нафтовидобувні країни Перськоїзатоки, Китай). Проте більшості країн Півдня не вдалося істотно скоротитивідставання від розвинених держав. Середньодушовий рівень доходів у них удесятки, а то й сотні разів нижчий, ніж у державах Півночі, і цей розрив нелише не скорочується, але й з року в рік зростає. У наші дні саме в найбідні-ших країнах, що розвиваються, особливо гостро проявляються глобальні проблеми: продовольча, демографічна, соціальні, економічні та екологічні.
Причинами відсталості цих країн стали: сировинна й сільськогосподарська спеціалізація в міжнародному поділі праці; швидке зростання кількості населення; тривалі етнічні, релігійні, соціальні конфлікти; культурні, ментальні та ціннісні особливості місцевого населення; непослідовна соціально-економічна політика правлячої еліти тощо.
Відсталість країн, що розвиваються, можна подолати комплексними реформами освіти й медицини, проведенням відповідної демографічної політики, розширенням спектру галузей спеціалізації господарства, створеннямвласної переробної промисловості, залагодженням міжетнічних конфліктів,зменшенням військових витрат тощо. Розв’язання цієї проблеми великою мірою залежить також від економічно розвинених держав і міжнародних організацій. Ідеться про заохочення урядів країн, що розвиваються, до активнихсуспільних перетворень і надання допомоги їм у цьому. Такою допомогою можуть бути консультації експертів у різних сферах діяльності, встановленняпільгових режимів у торгівлі та надходженні фінансових ресурсів. Окрім цього, економічно розвинені країни надають безкорисливу матеріальну й фінансову допомогу біднішим, установлюючи на законодавчому рівні відрахуванняна ці потреби певного відсотка від свого ВВП. Однак найвагомішим ресурсомподолання проблеми відсталості країн, що розвиваються, є наявність волі народів цих країн до суспільних змін.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. У чому суть сировинної та енергетичної проблем?
2. Які ефективні шляхи розв'язання цих проблем запропонувало людство останнімироками?
3. Охарактеризуйте проблему подолання відсталості країн, що розвиваються.
Чому проблема голоду є проблемою не лише найбідніших країн світу?
Це матеріал підручника Географія 9 клас Бойко, Дітчук