Пригадайте, які виробництва охоплює хімічна промисловість.
Чи є в Україні мінеральна сировина для хімічного виробництва?
ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ. На території України найдавнішим виробництвом, яке сьогодні належить до хімічної промисловості, було виготовлення барвників і фарб. За часів Київської Русі їх виробляли шляхом переробки мінералів і рослин, а з XIV ст. — природних смол. У XVIII ст. з’явилися промисли з виробництва пороху. Заводська хімічна промисловість постала у серединіXIX ст. із лакофарбових й сірчанокислотних виробництв. Протягом наступного століття на території України розпочали діяльність низка великих хімічних підприємств з різними видами виробництва. Цьому сприяли, насамперед,різноманітна сировинна база і наявність споживача продукції.
Сировиною для розвитку хімічної промисловості в Україні є мінеральні ресурси, деревина, відходи і побічна продукція інших виробництв, продукціясільського господарства, вторинна сировина.
Гірничо-хімічна промисловість в Україні тривалий час була потужною: калійні солі та сірку видобували на Прикарпатті, кам’яну сіль — па Донбасіта в Криму. Сьогодні продовжують видобувати лише кам’яну сіль. Натомістьзатоплені водою шахти і переповнені виробничими відходами сховища у місцях видобутку калійних солей (Калуші Івано-Франківської області та Стебнику Львівської області) перетворилися на місця екологічного лиха.
Виробництва основної хімії дають мінеральні добрива, кислоти, соду та іншу продукцію. Вони базуються на переробці місцевої сировини (кам’янасіль, відходи і побічна продукція коксохімічного, металургійного й нафтопереробного виробництв) та привізних ресурсів (фосфорити, природний газ тощо).
Провідним в основній хімії є виробництво мінеральних добрив. В Україні виготовляють різні їх види: азотні, фосфорні, комбіновані. Азотні добрива виробляють на основі аміаку, який отримують із природного газу та відходів коксохімічного виробництва. Тому підприємства з виробництва азотнихдобрив розміщені вздовж газопроводів (Рівне, Черкаси, Сєвєродонецьк), уцентрах коксохімії (Кам’янське, Горлівка), а також у портовому місті Южне(Одеський припортовий завод). Вони забезпечували внутрішні потреби держави і постачали продукцію на експорт. Однак унаслідок підняття цін на природний газ азотні добрива українського виробництва стали неконкурентнимиза вартістю не лише на зовнішніх, але й на внутрішньому ринках. Робота майже всіх підприємств неодноразово призупинялася, а в Горлівці внаслідок воєнних дій виробництво «законсервували» на невизначений час.
Виробництво фосфорних добрив, яке орієнтується на потужного споживача — сільське господарство, в Україні зосереджувалося на кількох заводах, розміщених у різних регіонах. Вони працювали здебільшого на російській сировині й відходах місцевого доменного виробництва. Тепер фосфорні добрива
виробляють лише у Сумах і Кам’янському на основі переробки фосфоритів з Північної Африки і Близького Сходу. Повністю припинено виробництво калійних добрив на Прикарпатті.
Щоб краще забезпечити сільське господарство мінеральними добривами, віднедавна в Україні почали створювати відносно невеликі сучасні заводи звиробництва комплексних, змішаних і мікродобрив. Вони побудовані в Новій Любомирці (Рівненська область), Кременці (Тернопільська область), БілійЦеркві (Київська область).
У виробництві кислот провідне місце належить сірчанокислотному, бо його продукція має широке застосування в різних галузях господарства.Розвивалося це виробництво на основі переробки природної сірки з родовищЛьвівської області, тепер працює на сірчистих газах коксохімічного, нафтопереробного виробництв, кольорової металургії. Місця виробництва кислотздебільшого збігаються з центрами виробництва мінеральних добрив, оскільки останні є найбільшими споживачами кислот.
Виробництво соди матеріаломістке, тому його підприємства розташовані поблизу родовищ сировини — кам’яної солі. В Україні виробляють кальциновану, каустичну та харчову соду. Основні підприємства — у Лисичанську (Луганська область), Яни Капу (колишній Красноперекопськ, АР Крим).
Промисловість органічного синтезу охоплює заводи, що виробляють напівпродукти для отримання полімерів і власне полімери — синтетичні смоли, пластмаси, синтетичний каучук, хімічні волокна. Полімери переробляють накінцеву продукцію: зі смол і пластмас отримують різноманітні вироби побутового, промислового, будівельного, науково-технічного призначення (пляшки,тару, мішки, пакети, упакування, плівки, покриття, меблі, іграшки, штучнушкіру, труби, автомобільне обладнання, лінолеум, шпалери, профілі для віконних рам, диски тощо); синтетичний каучук переробляють на гуму, з якоїотримують шини, гумотехнічні вироби, взуття; хімічні волокна спрямовують у текстильну промисловість. На сьогодні в Україні найбільший розвитокдістало виробництво синтетичних смол і пластмас. Натомість виробництвосинтетичного каучуку незначне, а хімічних волокон — практично пересталофункціонувати.
Сировиною для виробництва полімерних напівпродуктів і полімерів є переважно нафта і природний газ, а також відходи коксування вугілля. Підприємства нафтохімічного виробництва створені в місцях переробки нафти й газу чи поблизу них, а коксохімічного — у Придніпров’ї та на Донбасі. Найбільшими центрами промисловості органічного синтезу в Україні єЛисичанськ, Сєвєродонецьк, Кременчук, Одеса, Запоріжжя, Кам’янське, Донецьк. Доволі значне розповсюдження має виробництво кінцевої продукції зполімерів. На підприємствах різної потужності, що діють у великих містах таменших населених пунктах, виготовляють кінцевий продукт із полімерів ташляхом переробки вторинної сировини — побутового чи промислового пластику. Виробництво шин представлене заводами у Дніпрі та Білій Церкві.
Добре розвинені в Україні лакофарбова (Дніпро, Одеса, Суми, Вінниця, Чернівці, Дрогобич) і фармацевтична промисловість. Виробництволіків представлене підприємствами,які розміщені у Києві (фірма «Дарниця», Борщагівський завод), у багатьохобласних центрах (Львові, Харкові, Одесі, Запоріжжі, Житомирі, Тернополі),а також в Умані (Черкаська область), Прилуках (Чернігівська область), Лубнах (Полтавська область).
Фармацевтична фірма «Дарниця» — лідер в Україні за обсягом виробництва (понад25% випуску української фармацевтики) і продажу готових лікарських засобів(250 найменувань). її продукцію імпортують понад десяток країн світу.
Швидко розвиваються парфумерно-косметична промисловість та виробництво продукції побутової хімії. У цьому секторі на українському ринку працюють міжнародні компанії. Зокрема, американській ТНК Procter & Gamble («Проктер енд Гембл») в Україні належать заводи в Борисполі (Київська область) та Покрові (Дніпропетровська область), що випускають мийні та гігієнічні засоби торгових марок Gala, Dax, Shandy, Safeguard, Camay. Понад 80 %цієї продукції експортують до країн Європи та Америки. Працюють такожспільні підприємства: українсько-болгарське «Рігапа» (Харків) — найбільшийвиробник шампунів, косметичних засобів, зубних паст і побутової хімії в Україні; українсько-ізраїльське «Вельта-Косметік» Дніпро), яке спеціалізуєтьсяна косметичних засобах і побутовій хімії, використовуючи для виробництва вітчизняну та імпортну сировину німецьких, італійських і французьких виробників. Компанія «Ельфа» (Коростень, Житомирська область) випускає низкупарфумерно-косметичної і побутової продукції під торговими марками «Зелена аптека», «Біоформула», «Біоняня» тощо.
Більшість підприємств хімічної промисловості зосереджено у трьох районах: Придніпров’ї, Донбасі та Прикарпатті.
ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ. Головними проблемами розвитку вітчизняної хімічної промисловості є відсутність важливих сировинних ресурсів (фосфатів, калійних солей, нафти, природного газу, віскозної целюлози, каучуку, спеціальних основ для ліків тощо) чи недостатнєїх виробництво; низький технічний і технологічний рівень заводів; неповнезавантаження виробничих потужностей. Продукція багатьох підприємств єнеконкурентоспроможною через високу матеріало- та енергомісткість виробництва. Низьким є рівень наукомістких технологій і виробництв.
У зв’язку із скороченням виробництва чи припиненням діяльності хімічні підприємства не задовольняють потреб країни у продукції основної хімії (насамперед у мінеральних добривах) та хімії органічного синтезу. Значні їхобсяги доводиться ввозити з-за кордону.
Щільна концентрація підприємств у Придніпров’ї, на Прикарпатті та Донбасі спричиняє надмірне забруднення довкілля хімічними речовинами, що негативно позначається на здоров’ї людей. Щоб розв’язати проблему, необхідно здійснювати заходи з очищення від забруднень, використання
маловідходних і безвідходних технологій на підприємствах хімічної промисловості. Надзвичайно проблематичною є робота підприємств на окупованій частині Донбасу — у Донецьку, Макіївці, Горлівці, Єнакієвому, Алчевську таін. Експерти ООН попереджають про можливу хімічну загрозу, що можутьспричинити бойові дії в Донецькій і Луганській областях.
Перспективи розвитку хімічної промисловості в Україні пов’язані з упровадженням новітніх технологій, що дасть змогу підвищити якість продукції та звести до мінімуму промислові відходи; забезпеченням максимального очищення стічних вод і викидів в атмосферу; деконцентрацією хімічних підприємств у районах великої щільності населення.
ВИРОБНИЦТВО ДЕРЕВИНИ І ПАПЕРІ Виробництво деревини й паперу не задовольняє потреб національної економіки і населення у багатьох важливих видах продукції: його частка в господарстві України доволі низька. Цепов’язано, насамперед, з обмеженою сировинною базою: низькою лісистістю,невеликими обсягами заготівлі лісу. Значну кількість сировини та готовоїпродукції доводиться завозити з інших країн.
Лісозаготівельна діяльність охоплює вирубування, вивіз і первинну обробку деревини (здебільшого в Карпатах і на Поліссі). Її продукція — ділова деревина, яку використовують у деревообробній і целюлозно-паперовій промисловості, будівництві. Останніми роками споживання деревини у промисловості й будівництві зменшилося, хоч обсяги заготівлі лісу дещо зросли.Ліс-кругляк почали вивозити за кордон, хоча значно вигідніше експортуватипродукцію, отриману в результаті його переробки.
Деревообробна промисловість охоплює лісопильне, фанерне, меблеве виробництва, виготовлення деревостружкових плит, будматеріалів. Лісопильне виробництво постачає пиломатеріали і тяжіє до районів лісозаготівель.Найбільше лісопильних підприємств зосереджено в карпатських (Івано-Франківській, Закарпатській, Чернівецькій, Львівській) і поліських (Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській) областях. Для виробництвафанери використовують деревину берези, підприємства тяжіють до місцьзаготівлі сировини (Львів, Костопіль,
Оржів). Деревостружкові плити виготовляють для потреб меблевої промисловості переважно в лісових районах, найбільші центри — Свалява, Тересва,
Костопіль, Київ. Меблева промисловість виробляє майже половину продукції деревообробної промисловості.
Центрами виробництва меблів є практично всі великі міста країни та низка середніх і малих міст. Найбільші підприємства розміщені в Києві, Харкові,
Львові, Ужгороді, Сваляві, Чернівцях, Дніпрі, Тернополі.
Виробництво картону й паперу розвивається насамперед у лісовихрайонах, орієнтуючись на сировину.Водночас, споживаючи привізні напівфабрикати і вторинну сировину (макулатуру), воно може функціонуватитакож в інших місцях. Найбільшимипідприємствами є Київський картонно-паперовий комбінат (м. Обухів), По-нінківська (Хмельницька область),Малинська (Житомирська область),Дрогобицька і Зміївська (Харківськаобласть) паперові фабрики. До найбільших виробників належав такожЖидачівський картонно-паперовийкомбінат (Львівська область), який тепер має значні проблеми в діяльності.Підприємства з виробництва паперу задовольняють потреби України в ньомутільки частково (Львівська область.
Київський картонно-паперовий комбінат, який є частиною австрійської компанії PulpMill Holding, — один з найбільших в Європі. У загальному випуску целюлозно-паперової продукції в Україні частка комбінатустановить близько 30%. Основною сировиною для виробництва є макулатура. Потужність переробки вторинної сировинистановить понад 1500 тонн на добу.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Які виробництва хімічної промисловості розвивалися в Україні?
2. Охарактеризуйте особливості виробництва мінеральних добрив та його географію в Україні. Які чинники впливають на розміщення його підприємств?
3. На якій сировині базується розвиток хімії органічного синтезу в Україні? Де виникли найбільші центри її виробництва?
4. Розкажіть про розвиток в Україні виробництв побутовоїхіміїта парфумерії й косметики.
5. Як забезпечене сировиною виробництво паперу в нашій країні?
Дізнайтеся, які підприємства хімічної та деревообробної промисловості працюють у вашому регіоні. Яку продукцію вони виробляють? Чи виникають екологічні проблеми, пов'язані з їх функціонуванням? Як їх розв'язують?
ШУКАЙТЕ В ІНТЕРНЕТІ
Використовуючи інтернет-джерела, дізнайтеся про проблеми вивозу лісу-кругляка з України. Поміркуйте, чи вигідно нашій державі його вивозити. Свою відповідь обґрунтуйте.
Це матеріал підручника Географія 9 клас Бойко, Дітчук