Пригадайте, які корисні копалини використовують як хімічну сировину.
Де вони поширені у світі?
ЗНАЧЕННЯ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ. Якщо XIX ст. називають добою сталі й водяної пари, першу половину XX століття — добою машин, то другуполовину XX століття часто іменують добою хімії. У XXI ст. триває стрімкийрозвиток хімічної промисловості. Вона є одним з найголовніших виробництвсвітової індустрії, що разом з енергетикою та машинобудуванням суттєвовпливає на економічний розвиток суспільства. Хімічні технології та матеріали широко застосовують в усіх галузях господарства.
Хімічна промисловість охоплює види діяльності, які методами хімічної переробки сировини й матеріалів виробляють різноманітну органічну та неорганічну хімічну продукцію. У її складі розрізняють гірничо-хімічну (видобуток хімічної сировини); основну хімію (виробництво солей, кислот, лугів,мінеральних добрив) та хімію органічного синтезу (виробництво продуктів
органічного синтезу, полімерних матеріалів — синтетичних смол, пластмас, хімічних волокон, синтетичного каучуку та їхню переробку на готовупродукцію) (мал. 113). До хімічної промисловості також належать фармацевтична промисловість, виробництвохімічних реактивів, лаків і фарб, товарів побутової хімії тощо.
Хімічна промисловість має низку особливостей, які впливають на розвиток виробництва і розміщенняпідприємств. Насамперед це різноманітність сировини. Сучасні хімічні технології дають можливість вироблятирізноманітну продукцію з кориснихкопалин (нафти, природного газу, вугілля, сланців, калійної, кухонної таінших солей, фосфоритів, апатитів,сірки, крейди, вапняку), сільськогосподарських продуктів, деревини,відходів інших виробництв (чорної такольорової металургії, нафтопереробки, деревообробної, харчової промисловості), побутових відходів і навітьповітря. Інша особливість хімічного
виробництва — різноманіття технологій, які застосовують. Водночас для нього характерні великі енергоємність і водомісткість технологічних процесів, ризик негативного впливу на довкілля.
ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ. На розміщення виробництв хімічної промисловості впливають різноманітні чинники. Вона загалом є матеріаломісткою, що зумовлено великими затратами сировини на виготовлення продукції (часткавартості сировини в собівартості деяких видів готової продукції становить від40% до 90 %). Для деяких виробництв потрібні великі обсяги води (наприклад,для виробництва синтетичних волокон), для інших — палива й електроенергії(для виробництва полімерів). Тому особливий інтерес становлять райони, денафтові й газові ресурси (сировина) поєднуються з гідроенергією, або районивидобутку дешевого вугілля, де пролягають магістральні нафто- й газопроводи. Окремі підприємства, що випускають продукцію, яку недоцільно транспортувати на великі відстані, орієнтуються на споживача. Важливим чинникомрозміщення і розвитку всіх виробництв хімічної промисловості є екологічний.
Отже, за особливостями розміщення в хімічній промисловості розрізняють виробництва сировинної, паливно-енергетичної та споживчої орієнтації. Орієнтованими на сировину є гірничо-хімічні підприємства, а також ті, щовикористовують нетранспортабельну сировину (сірчані та коксові гази) чи мають високі показники її витрат (виробництво кальцинованої соди з кухонноїсолі, калійних добрив з калійних солей). Виробництво полімерних матеріалівпереважно орієнтується на райони видобутку чи одержання нафтогазової сировини (природних газів; так званих попутних газів, що їх отримують під часвидобутку нафти; газоподібних і рідких вуглеводнів, які надходять під часнафтопереробки). Синтетичні смоли та пластмаси також одержують із вугілля, частково — з деревної сировини. Початкові технологічні стадії цих виробництв зосереджені біля джерел сировини, а подальша переробка орієнтованана місця споживання готової продукції.
На паливо й енергію орієнтуються виробництва з високими показниками енергоспоживання — синтетичного каучуку, хімічних волокон, деяких видівпластмас і синтетичних смол.
Споживча орієнтація характерна для підприємств, що виробляють ма-лотранспортабельну продукцію (наприклад, сірчану кислоту) або таку, що має низькі показники витрат сировини (сірчана кислота із природної сірки,фосфатні добрива з фосфоритів). Зокрема виробництво сірчаної кислоти, дляякого значно вигідніше підвезти сировину, аніж транспортувати готову продукцію, тяжіє до місць її споживання, насамперед до центрів виробництвафосфатних добрив. Основні центри виробництва хімічних волокон виникли врайонах зосередження текстильної промисловості чи неподалік від них. Низка виробництв — фармацевтичних препаратів, полімерів, реактивів, товарівпобутової хімії — орієнтуються на науково-технічну базу та забезпеченнящоденних потреб людей, тому зосереджені переважно в густонаселених районах та великих містах.
ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ. Світове виробництво мінеральних добрив залежить безпосередньо від доступності сировини: природного газу (для виробництва азотних добрив), фосфатів (фосфорних) і калійних солей (калійних). Доступність виробників до калійної сировини усвіті дуже обмежена, до фосфатної — доволі обмежена, тоді як сировина дляазотних добрив легко доступна (крім природного газу, сировиною є також продукти коксування вугілля). Виробництво мінеральних добрив у світі постійнозростає, у 2014 р. воно становило понад 180 млн тонн. Найбільше виробляютьазотних добрив — 60 % загального обсягу. Світовими лідерами з виробництвамінеральних добрив є Китай, США, Індія (мал. 114). Китай і Росія входятьтакож до списку найбільших виробників калійних (поряд з лідером — Канадою та Білоруссю) і фосфорних добрив (разом зі США і Марокко). Найбільшими споживачами мінеральних добрив є Китай,Індія, США, Бразилія.
Протягом останніх десятиліть стрімко розвивається світове виробництво пластмас. Цьому сприяє висока ефективність виробництва й переробки і низька вартість продукції, розмаїття її видів та галузей застосування. Використання пластмас стало одним із глобальних успіхівпромислового розвитку. Виробництво пластмасі виробів з них зросло з 1,5 млн тонн у 1950 р.до понад 320 млн тонн у 2015 р. Близько 25%загального обсягу їх світового виробництва зосереджено в Китаї, а перші п’ять країн-лідеріввиробляють понад половину світової продукції(мал. 115).
Виробництво хімічних волокон у світі також постійно зростає, насамперед завдяки синтетичним волокнам, натомість виробництво штучних волокон (з целюлози) дещо зменшується. Абсолютним лідером серед виробників хімічних волокон є Китай (70% загального обсягу),який майже у 10 разів перевершує США та Індію (разом узятих), що входять до першої трійкикраїн-виробників.
Надзвичайно динамічним і прибутковим є світове фармацевтичне виробництво. Компанії — виробники ліків і медикаментів (Johnson& Johnson, Bayer, Roche, Novartis) — очолюютьсписок лідерів серед хімічних компаній світу
(мал. 116). Серед країн найбільшими світовими виробниками й постачальниками фармацевтичної продукції єНімеччина, США і Швейцарія. На першу десятку країн-виробників припадаєпонад 75% загального обсягу світовогоринку ліків. До неї входять переважно економічно розвинені країни Європи. Провідними «фармацевтичними»країнами є Франція, Італія, ВеликаБританія, Ірландія, країни Бенілюксу. Помітний вплив на ринок фармацевтичної продукції має Індія.
ТНК Procter & Gamble (Проктер енд гембл) (США) — абсолютний лідер на ринку побутової хімії, зокрема синтетичних мийнихзасобів. Компанія виробляє також засобижіночої та дитячої гігієни, косметику. Відомими міжнародними брендами є Ariel,Tide, Lenor, Comet, Fairy, Mr. Proper, Gala,Dax, Camay — загалом понад 300 торгових марок. її регіональні представництва є в понад 80 країнах, у 45 з них (втому числі й Україні) компанія виробляєсвою власну продукцію, яка продається у140 країнах світу.
ГЕОГРАФІЯ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ. Кардинальні зміни, що стосуються сировинної бази, технологій виробництва, які відбулися протягомостанніх десятиліть у хімічній промисловості, вплинули на її територіальнуструктуру. У минулому хімічне виробництво тяжіло до вугільно-металургійних баз, де з відходів коксуваннявугілля отримували кислоти, азотнідобрива, синтетичні барвники (Рур уНімеччині, Верхня Сілезія у Польщі,
Донбас в Україні, Кузбас у Росії, індустріальне Приозер’я у США). Перехід хімічної промисловості на нову сировину — нафту і природний газ — спричинив суттєві зміни у розміщенні їївиробничих потужностей:підприєм
ства будують у нафто- й газовидобувних районах, на шляхах транспортуваннянафти й газу, у портах, у яких перекачують нафту і скраплений газ. Томунайбільшими районами хімічної промисловості стали північно-східні приатлантичні штати, Каліфорнія й узбережжя Мексиканської затоки у США, морські узбережжя і гирла судноплавнихрічок у західноєвропейських країнах (Нідерландах, Бельгії, Великій Британії, Франції), тихоокеанське узбережжя Японії, Китаю, східноазійських нових індустріальних країн.
За виробництвом хімічної продукції світовими лідерами є США і Китай: їх частка в загальному обсязі продукціїхімічної промисловості становить відповідно 19 і 15% (мал. 117). Близькочетвертої частини світового виробництва припадає на країни ЄС, найбільшачастка серед них у Німеччини. Якщолідерство США, Японії, великих західноєвропейських країн — це усталена традиція XX ст., то вихід на чільніпозиції країн Азії (Китаю, РеспублікиКорея, Індії, Тайваню, Саудівської Аравії) і Латинської Америки (Бразилії,Мексики) відбувся на межі XX і XXIстоліть.
У світі сформувалися три потужні регіони зосередження підприємств хімічної промисловості: Азія, Європа, Північна Америка.
Азія, що є найбільш динамічним регіоном хімічної промисловості світу, вийшла на перше місце за загальним обсягом виробництва її продукції (понад40 % ). Високий рівень розвитку хімічної промисловості характерний для Японії. Китай став найбільшим виробником цілої низки хімічних продуктів —мінеральних добрив, пластмас, хімічних волокон. Південна Корея — один ізпровідних постачальників хімічних волокон, синтетичних смол та пластмас,Індія має значні обсяги виробництва мінеральних добрив, пластмас, фармацевтичної продукції. Потужними виробниками хімічної продукції є також Тайвань, Таїланд, Сінгапур, Туреччина, Індонезія, Малайзія, країни Перськоїзатоки, Казахстан.
Провідний у минулому регіон — Європа разом з Росією — сьогодні виробляє менше третини світової продукції хімічної промисловості. Водночас із п’яти найбільших за обсягами надходжень хімічних компаній світу, чотириналежать до європейських (мал. 116 на с. 145). Лідерами серед країн є Німеччина — один з найбільших виробників синтетичних смол, пластмас, каучуку,калійних добрив і ліків, Франція, Італія, Велика Британія. Росія — один ізсвітових лідерів у продукуванні мінеральних добрив і синтетичного каучуку.Великими виробниками продукції хімічної промисловості є також Бельгія,Нідерланди, Іспанія, Польща. Для Європи характерна висока частка виробництва наукоємної хімічної продукції і її висока експортна спрямованість(Бельгія, Нідерланди, Швейцарія на зовнішньому ринку реалізують понад 3/4вироблених хімічних продуктів).
У Північній Америці (США, Канаді) виробляють понад 1/5 продукції світової хімічної промисловості, зокрема США — серед провідних країн з виробництва усіх видів продукції, Канада — світовий лідер у виробництві калійних добрив.
ЛІСОВА І ДЕРЕВООБРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ. Географія світової лісової і деревообробної промисловості залежить безпосередньо від розміщення лісових ресурсів. Найбільші обсягилісозаготівлі мають США, Росія, Канада, Бразилія, Китай, які значно випереджають наступну п’ятірку країн — Швецію, Індонезію, Індію,Фінляндію та Німеччину. Ці ж країни є такожлідерами з виробництва пиломатеріалів.
У виробництві паперу і картону першість належить Китаю і США (мал. 118), за ними,суттєво відстаючи, йдуть Японія, Німеччина,Канада, Швеція, Фінляндія. Із держав південного поясу лісів помітний внесок у світову переробку деревини здійснюють Бразилія, Індонезіята Чилі.
Головними експортерами продукції лісової і деревообробної промисловості є Канада, США, країни Північної і Західної Європи, Росія. Останнім часом збільшується частка експорту (переважно ділової деревини) з країн,що розвиваються, насамперед із Малайзії, Індонезії, Таїланду, Папуа-Но-вої Гвінеї, Габону, Камеруну. Найбільше ввозять продукцію лісової і деревообробної промисловості США, Китай, розвинені країни Європи, Японія,Південна Корея, Індія.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Які виробництва охоплює хімічна промисловість? Чому вона має значний вплив нарозвиток усього світового господарства?
2. У чому особливості хімічної промисловості?
3. Назвіть чинники, що визначають розміщення підприємств хімічної промисловості.Наведіть приклади виробництв, що мають сировинну, споживчу, енергетичну таводну орієнтацію при їхньому розміщенні.
4. Які закономірності простежуються у розміщенні лісової і деревообробної промисловості світу?
Назвіть країни, що є найбільшими світовими виробниками деревини та паперу. Покажіть їх на карті. Поміркуйте, які чинники забезпечили їх лідерство.
ПОПРАЦЮЙТЕ В ГРУПІ
Охарактеризуйте регіони світу, у яких зосереджено виробництва хімічної промисловості. Які країни є лідерами в кожному з них? Покажіть їх на карті.
Група 1 — Європа разом з Росією; група 2 — Азія; група 3 — Північна Америка.
Це матеріал підручника Географія 9 клас Бойко, Дітчук