Пригадайте, на які рудні копалини багаті надра України.
Які види виробництв охоплюють чорна та кольорова металургія?
ЧОРНА МЕТАЛУРГІЯ. Чорна металургія — один з найдавніших і найбільш розвинених в Україні видів промислової діяльності. Кустарне виробництвозаліза відоме на території нашої країни з V-IV ст. до н. е., а заводське виробництво чорних металів почало стрімко розвиватися у XIX ст. І нині воно маєважливе соціально-економічне значення для нашої країни. Чорна металургіястановить значну частку у ВВП, загальних обсягах промислового виробництваі зовнішньої торгівлі (понад 1/4 у вартості реалізованої промислової продукціїі стільки ж — в експорті товарів); вагома її роль у формуванні бюджету країни.Металургійне виробництво забезпечує металом і конструкційними матеріалами інші складники національної економіки — машинобудування, енергетику, будівництво, транспорт. Воно помітно впливає на розвиток і розміщенняпідприємств хімічної промисловості та будівельної індустрії, що працюють найого відходах і побічній продукції. Металургійні підприємства створюють робочі місця в густонаселених регіонах України.
За обсягом виробництва продукції чорної металургії Україна тривалий час належала до числа провідних країн Європи і світу. Тепер ці показникискромніші, проте країна входить до першої десятки найбільших світових виробників і експортерів сталі й прокату. Загалом в Україні у 2015 р. було вироблено 23 млн тонн сталі (максимальнийобсяг — 55 млн тонн — був у XX ст.,додаток 5) і 13 млн тонн прокату.
Для розвитку металургійного виробництва наша країна має доволісприятливі умови: 1) великі запаси мінеральної сировини і палива; 2) розташування їхніх родовищ на незначнихвідстанях одне від одного; 3) розвинену мережу шляхів сполучення міжродовищами; 4) наявні поряд із мінерально-сировинною базою великі запаси води — р. Дніпро та водосховища;5) розвиток виробництв — споживачівметаломісткої продукції; 6) великукількість вторинної сировини (брухту);7) кваліфікованих працівників.
Україна посідає вагоме місце на світовому ринку чорних металів. У 2015 р. її частка усвітовому експорті сталі становила 4%; це6-тий показник у світі. Загалом з Українийде на експорт понад % виробленої сталі.
Надра України містять великі запаси залізних і марганцевих руд, коксівного вугілля, нерудноїметалургійної сировини (вапняків,
вогнетривких глин). їх родовища дуже вдало поєднуються у Придніпров’ї і наДонбасі. Виплавлення чорних металівтрадиційно здійснюється на комбінатах повного циклу, що охоплюють усікінцеві стадії металургійного виробництва, а також виробництво коксу(металургійного палива) й агломерату(шматків залізної руди, спечених з вапняком і коксом). Кожне виробництвомає відходи й побічну продукцію, щоє сировиною для інших видів промислової діяльності — хімічної, будівельних матеріалів, металообробки. їхніпідприємства, як і заводи важкого машинобудування, вигідно розміщуватипоряд з металургійними комбінатами.
Найбільші українські металургійні комбінати повного циклу побудовані у Запоріжжі, Кривому Розі, Кам’янському (Дніпропетровська область), Маріуполі, Єнакієвому (Донецька область) та Алчевську (Луганська область).Великі металургійні заводи, що не мають повного металургійного циклу,розміщені в Дніпрі, Запоріжжі, Донецьку, Макїівці (Донецька область).Виробництво феросплавів (сплавів заліза з іншими металами для отриманнявисокоякісних сортів сталі) зосереджено у Запоріжжі та Нікополі (Дніпропетровська область), а труб — у Дніпрі, Нікополі, Новомосковську (Дніпропетровська область), Маріуполі, Харцизьку (Донецька область).
Значну частину сталі в Україні досі одержують мартенівським способом, який в інших країнах успішно замінений на новіші та екологічно чистіші технології. Чорна металургія в нашій країні із застарілою технологією, спрацьованим обладнанням є дуже матеріаломістким виробництвом, яке
споживає близько 30% палива, майже 20% електроенергії та води, що їх загалом використовують у господарстві країни. Водночас чимало підприємств протягом останніх двох десятиліть активно модернізують: поряд з потужнимимартенівськими печами було створено киснево-конверторні, а також електросталеплавильні цехи. Перший електрометалургійний завод було побудовано уЗапоріжжі, наступні — у Дніпрі та Донецьку. Незначного розвитку в Україніпоки що набули бездоменні способи виробництва чорних металів, зокрема порошкова металургія (єдиний завод у Броварах під Києвом).
ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ. Основними чинниками розміщення підприємств чорної металургії в Україні є сировинний і паливний (максимальне наближення до джерел сировини й палива). У країні склалося три райони концентраціїпідприємств чорної металургії.
Придніпровський район сформувався на базі використання власних залізних руд Криворізького басейну, Кременчуцького і Білозерського районів, марганцевих руд Нікопольського родовища, нерудної сировини Дніпропетровської області та привізного палива і вогнетривів з Донбасу (мал. 110).Там виникли такі металургійні вузли: Криворізький (низка залізоруднихгірничо-збагачувальних комбінатів і найбільший в Україні металургійнийкомбінат «АрселорМіттал Кривий Ріг»), Дніпровський (центри — Дніпро,Кам’янське, Новомосковськ), Запорізький, Нікопольський (Нікополь, Марганець ), Кременчуцький.
Донецький район виник біля родовищ коксівного вугілля на власній нерудній металургійній сировині та привезених із Придніпров’я збагаченихзалізних і марганцевих рудах (принцип маятника — вагони з коксом вирушали на комбінати Придніпров’я, а поверталися із залізорудним та марганцеворудним концентратами). У цьому районі сформувалися металургійні вузлиДонецько-Макіївський, Алчевський, Єнакієвський, металургійні центри Краматорськ, Харцизьк, Луганськ. Однак тепер, у зв’язку з подіями в Донецькійі Луганській областях, майже всі металургійні вузли і центри, крім Краматорська, опинилися на непідконтрольній українській владі території або в зонівоєнних дій. Там залишилася й основна частина шахт з видобутку вугілля длявиробництва коксу. Усі підприємства значно скоротили або припинили виробничу діяльність, зокрема Єнакієвський і Алчевський металургійні комбінати,Донецький і Макіївський металургійні та Луганський і Макіївський трубні заводи. Тривалий час навіть в умовах воєнних дій працював найбільший у Європі Авдіївський коксохімічний завод, однак після неодноразового припиненняй відновлення роботи виробництво на ньому «законсервували». Таким чином,Донецький металургійний район сьогодні не функціонує як єдине ціле внаслідок розриву виробничих зв’язків між підприємствами. Втрачені вони також ізПридніпровським і Приазовським металургійними районами. Це вплинуло назагальні обсяги металургійного виробництва та експорту України.
Приазовський район використовував бідні залізні руди Керченського басейну (у 1990-х роках видобуток припинено) і багаті — Криворізького басейну та Білозерського району, марганцеві руди Нікопольського родовища,кокс, вапняк і вогнетривкі глини з Донбасу. У районі працюють два потужніметалургійні комбінати і трубний завод у Маріуполі. Припортове розташування підприємств сприяє їхній активній участі в експортно-імпортних операціях України.
КОЛЬОРОВА МЕТАЛУРГІЯ. Кольорова металургія, на відміну від чорної, в Україні розвинена слабо. Її розвиток і розміщення зумовлені такими особливостями: а) мінерально-сировинна база має незначну видову різноманітність і промислові запаси; б) у рудах кольорових металів міститься невеликакількість корисної речовини, що потребує розміщення багатьох підприємствпоблизу джерел сировини; в) руди здебільшого є багатокомпонентними, а цедиктує комплексне використання сировини; г) виробництво кольорових металів потребує багато енергії і води, а також згубно впливає на довкілля. Отже,на розвиток кольорової металургії в Україні і розміщення її підприємств впливають сировинний, енергетичний та екологічний чинники. Провідне місце посідає виробництво легких металів — алюмінієве і титано-магнієве.
Алюмінієва промисловість сьогодні представлена одним із найбільших у Європі Миколаївським глиноземним заводом, оснащеним сучасним обладнанням. Він є прикладом постадійної міжнародної спеціалізації України в технологічному ланцюгу світового алюмінієвого виробництва.
Завод побудованов гирлі Південного Бугу, він має власну пристань для морських суден, куди завозять сировину (боксити, здебільшого із Гвінеї). Продукцію (глинозем — напівфабрикат для отримання готового металу) вивозять на переробку в іншікраїни. Серед європейських країн Україна — четвертий після Росії, Ірландіїта Греції виробник глинозему. Донедавна частину глинозему відправляли наЗапорізький алюмінієвий завод, побудований поряд з Дніпровською ГЕС. Вінбув єдиним виробником первинного алюмінію в Україні. Через застаріле обладнання виробництво алюмінію було надто енергомістким, тому завод припинив роботу. Сьогодні в країні намагаються відновити його роботу на новомуустаткуванні.
Виробництво титану базується на власній сировині (ільменіт, рутил), за запасами якої Україна посідає помітне місце у світі. Її постачають Іршанськийгірничо-збагачувальний (Житомирська область) і Вільногірський гірничо-металургійний (Дніпропетровська область) комбінати. Спорідненість технологічних процесів зумовили об’єднання виготовлення титану і магнію наодному виробництві. Виробництво титану і водночас магнію та германіюздійснюється на Запорізькому титано-магнієвому комбінаті. ПродукцієюВільногірського комбінату є також цирконовий концентрат — сировина длявиробництва цирконію. Його, а також гафній виробляли на спеціальному підприємстві в місті Кам’янське (Дніпропетровська область).
Виробництво феронікелю (сплаву заліза з нікелем) здійснюється на власній сировині на Побузькому феронікелевому заводі (Побузьке, Кіровоградська область), який у сучаснихумовах працює з перервами. Також навласній сировині в Україні відбувалосявиробництво ртуті в Донецькій області (Горлівка) і золота на Закарпатті (Му-жієво). Сьогодні ці підприємства не працюють, хоча запаси сировини залишаються доволі значними (насамперед ртуті). В окремих містах (Харків, Одеса,Київ) кольорові метали виплавляють з брухту.
В Україні діє єдиний у світі Інститут титану. Ще в 1994 році уряд країни затвердив програму «Титан України», мета якої — створити якомога повніший цикл виробництвацього важливого металу.
ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ МЕТАЛУРГІЇ. Серед проблем, пов’язаних із розвитком металургії, найголовнішими є забруднення довкілля (повітря, ґрунту, води), нагромадження великої кількості порід у відвалах, некомплексне використання сировини. Чорна металургія посідає друге місце після тепловоїелектроенергетики за загальною кількістю викидів забруднювальних речовин у повітря. За даними аерокосмічних зйомок, зона впливу підприємствчорної металургії простягається на 60 км від джерел забруднення. Навколометалургійних заводів формуються техногенні зони, природні об’єкти якихмістять широкий набір шкідливих речовин, до складу яких входять надзвичайно небезпечні сполуки Плюмбуму і Гідраргіруму. У шкідливих викидахпереважають сірчистий газ, оксиди Карбону і Нітрогену, твердих речовин.
Нагальними проблемами є технічне й технологічне переоснащення металургійних підприємств, поліпшення якості металів, випуск нових видів сталі, прокату, феросплавів. Та найбільш гострими сьогодні є питання, пов’язані із припиненням воєнних дій в окремих районах Донецької йЛуганської областей, тому що саме ці регіони були потужними виробникамичорних металів і коксу.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Яке значення має чорна металургія для економіки України?
2. Оцініть сировинну базу чорної металургії України.
3. Які промислові райони і центри чорної металургії виникли в Україні? Які чинникивплинули на їх формування?
4. Які умови забезпечували належність України до числа провідних країн Європи ісвіту за обсягом виробництва продукції чорної металургії? Чи можливо сьогоднінашій країні відновити ці позиції? Що для цього потрібно?
5. Виробництва яких кольорових металів розвинені в Україні?
6. Які проблеми розвитку має вітчизняна металургія?
Порівняйте розвиток в Україні чорної і кольорової металургії. Яка розвинена краще? Чому?
ПРАКТИЧНА РОБОТА 7
Виробництво чорних металів в Україні
1. Позначте на контурній карті України басейни і райони видобутку залізної руди тамарганцю.
2. Позначте і підпишіть назви основних центрів чорної металургії (ті, що наведено впараграфі).
Це матеріал підручника Географія 9 клас Бойко, Дітчук