Пригадайте, як Україна забезпечена паливно-енергетичними мінеральними ресурсами.
Які альтернативні джерела енергії вам відомі?
ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БАЛАНС. Показники прибуткової й витратної частин паливно-енергетичного балансу України та його структура останнімчасом суттєво змінилися у зв’язку з економічною кризою в країні та агресієюРосії проти нашої держави. Сумарне виробництво і споживання первиннихджерел енергії у 2015 р. скоротилося до рекордно низьких показників — 64 і 92 млн тонн нафтового еквівалента відповідно. Україна забезпечує свої потреби в первинній енергії трохи більше як на 2/3, решту доводиться одержуватиззовні. Паливно-енергетичний баланс України в основному вугільно-газовий
(мал. 92). У країні споживають вугілля здебільшого власного видобутку, а газ значною мірою купують на зовнішніх ринках. Суттєвою у структуріспоживання первинних джерел енергіїв Україні є атомна енергія, натомістьнафту використовують у значно менших обсягах.
Втрата Україною вугільних шахт і теплових електростанцій Донбасу, перспективних територій розробки природного газу в Криму і на морськомушельфі, руйнування об’єктів енергетики в Донецькій і Луганській областяхунаслідок військових дій значною мірою послабили рівень енергетичної безпеки країни. Крім цього, енергетичнегосподарство України впродовж тривалого часу було залежним від енергоносіїв з Росії (природного газу, нафтопродуктів, антрацитових марок вугілляяк палива для ТЕС, ядерного палива для АЕС). Це стало важелем тиску нанашу країну з боку сусідньої держави. Намагаючись позбутися енергетичноїзалежності, Україна впродовж кількох останніх років урізноманітнила джерела постачання природного газу (за рахунок європейських країн), що далозмогу вже у 2015 р. майже удвічі скоротити його ввезення з Росії, а у 2016 роціцілком обійтися без російського газу. Також зменшено закупівлі російськогопалива для ядерних реакторів.
Близько половини всього первинного палива й енергії, що споживається в Україні, використовують для виробництва електро- і теплоенергії. Електроенергетика є однією з давніх і добре розвинених видів економічної діяльностінашої держави. У 2015 р. було вироблено 164 млрд кВттод електроенергії.
ТИПИ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ І ЇХ РОЗМІЩЕННЯ. Майже 40 % всієї електроенергії в Україні виробляють теплові електростанції різної потужності (мал. 93). Вони працюють на вугіллі, природному газі, мазуті. Ці станції розміщують поблизу джерел палива і споживача. Найбільші ТЕС розташовані уПридніпров’ї — Запорізька, Криворізька, Придніпровська, на Донбасі — Вуг-легірська, Слов’янська, Курахівська, Зуївська, Старобешівська, Луганська, уКиївській (Київська, Трипільська) та Харківській (Зміївська) областях. Позацими регіонами велику потужність мають також Ладижинська, Добротвір-ська, Бурштинська ТЕС (мал. 95 нас. 125). Проте сьогодні у зв’язку з військовими діями на Донбасі Зуївська іСтаробешівська ТЕС, які опинилися наокупованій частині, значно скоротиливиробництво електроенергії, а Вугле-гірська і Луганська, що розташованіна лінії розмежування, працюють нерегулярно. Інші електростанції на підконтрольній Україні території маютьпроблеми із забезпеченням вугіллям,адже майже всі вугільні шахти, що видобувають антрацит, залишаються нанепідконтрольній Україні території Донецької та Луганської областей. У багатьох містах і на великих підприємствахдіють теплоелектроцентралі (ТЕЦ),які, окрім електроенергії, виробляютьще й теплову енергію, необхідну дляпромислових технологічних процесів та комунальних потреб. НайбільшіТЕЦ побудовані в Києві та Харкові.
Запорізька АЕС із шістьма енергоблоками загальної потужності 6000 МВт є найпотужнішою в Європі та третьою в світі.
У 1977 р. було введено в експлуатацію перший енергоблок Чорнобильської АЕС. Це стало роком народження української атомної електроенергетики. Зростаюча потреба в електроенергії,прагнення замінити теплові та гідроелектростанції на потужніші атомнісприяли швидкому будівництву останніх. Сьогодні в Україні діють чотириАЕС — Запорізька, Рівненська, Південноукраїнська і Хмельницька, на якихексплуатують 11 ядерних реакторів.
За їх кількістю Україна посідає 9-те місце у світі та 5-те в Європі. ЗагаломАЕС виробляють понад половину електроенергії країни.
Чорнобильська катастрофа
Аварію на Чорнобильській АЕС вважають найбільшою техногенною, екологічно-гуманітарною катастрофою за всю історію світової ядерної енергетики (узято доуваги кількість загиблих і потерпілих відїї наслідків людей та економічні збитки).Радіоактивного ураження зазнали близько 600 тис. осіб. Радіоактивний викид запотужністю прирівнювався до вибуху 300бомб, скинутих на Хіросіму в 1945 р.
Водночас Чорнобильська АЕС стала сумним символом недбалого ставлення людини до досягнень технічного прогресу. Унаслідок аварії у 1986 р.ядерний реактор четвертого енергоблоку був повністю зруйнований. У довкілля потрапила велика кількістьрадіоактивних речовин. Це спричинило жахливі наслідки. Довкола АЕС булостворено 30-кілометрову зону відчуження. У зв’язку з небезпекою експлуатації Чорнобильську АЕС у 2000 р. закрили, а над зруйнованим реакторомпобудували захисну інженерно-технічну споруду — саркофаг.
Значними проблемами атомної енергетики України є забезпечення АЕС ядерним паливом і захоронення радіоактивних відходів. Незважаючи на видобуток в Україні урану, виробництво вітчизняного ядерного палива не налагоджене; його завозять з Росії та Швеції. У ядерному реакторі упродовж роботинакопичується велика кількість радіоактивних речовин, що випромінюватимуть радіацію ще тисячі років. Відпрацьоване ядерне паливо з України вивозятьна переробку в Росію, а потім його знову повертають в Україну (за міжнародними угодами радіоактивні відходи АЕС мають захоронювати на території країниїх утворення). На закупівлю ядерного палива, вивіз і зберігання відпрацьованихвідходів наша держава щорічно витрачає великі валютні кошти. Тому було прийнято рішення про будівництво в Україні заводу ядерного палива на територіїуранової шахти в селищі Смоліне (Кіровоградська область) і створення сховищавідпрацьованого ядерного палива у зоні відчуження Чорнобильської АЕС.
Гідроелектростанції (ГЕС і ГАЕС) забезпечують у різні роки від 5 до 10 % від загального виробництва електроенергії в Україні. Найбільші ГЕС розташовано каскадами на Дніпрі та Дністрі. Дніпровський каскад охоплює Київську,Канівську, Кременчуцьку, Середньодніпровську, Дніпровську, Каховську ГЕС,а Дністровський — дві Дністровські ГЕС у межах України й Дубоссарську —у Молдові. Створено гідроелектростанції й на інших річках: Південному Бузі('Олександрівська), річках Карпат (Теребле-Ріцька). Крім ГЕС, в Україні працюють потужні гідроакумулювальні станці (ГАЕС) — Київська, Дністровська(одна з найбільших у світі), Ташлицька.
У нашій країні діють з півсотні так званих малих ГЕС на малих річках (здебільшого на Поділлі та в Карпатах). Прогнозують, що малі ГЕС можутьстати додатковою базою енергорозвитку всіх регіонів Західної України, а удеяких районах Закарпатської та Чернівецької областей — джерелом повного
енергозабезпечення і значною мірою захистом від руйнівної дії паводків. Проте малі ГЕС мають чимало недоліків економічного й екологічного характеру: нетривалий термін експлуатації обладнання, низький рівень автоматизації,замулення водосховищ, знищення річкової фауни та прирічкових ландшафтівтощо. Обміління і навіть зникнення річок у посушливі роки спонукає не надавати важливого значення їхньому енергопотенціалу. Великі ГЕС в Україніпобудовані на рівнинних річках, що має свої негативні наслідки: вилученняз обігу великих площ сільськогосподарських угідь внаслідок їх затоплення,підтоплення і засолення земель уздовж водосховищ, «цвітіння» води у нихтощо. Подальший розвиток гідроенергетики в Україні потребує реконструкціїі технічного вдосконалення гідровузлів (ГЕС і ГАЕС), заміну застарілого обладнання на новітнє високотехнологічне.
ВИКОРИСТАННЯ ВІДНОВЛЮВАНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ. Залежність України від імпорту основних енергоносіїв змушує розвивати альтернативну енергетику, пов’язану з використанням відновлюваних джерел — енергіївітру, Сонця, земних надр (геотермальної), біомаси. їхня частка сьогодні становить лише 1 % загального виробництва електроенергії країни, що суттєвоменше, ніж у багатьох країнах світу. Проте за темпами розвитку сонячної івітрової електроенергетики Україна останнім часом перебуває серед світових лідерів.
СЕС «Перове» поблизу с. Ключі у Криму охоплює 440 тис. кристалічних сонячнихфотоелектричних модулів, що встановленіна площі понад 200 га, замикає світову п'ятірку найбільших фотоелектричних парків.Ботієвська ВЕС, що у Запорізькій області,входить до п'ятірки найбільших вітроелектростанцій Центральної та Східної Європи.
Найбільш перспективними щодо геліоенергетики (сонячної) є Донецька,Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська області та Крим. Самев Криму було побудовано першу на території України експериментальну сонячну електростанцію (малопотужну,яка тепер не працює), першу сучаснудіючу (СЕС «Родникове») і одну з найбільших у світі («Перове»). Сьогоднісонячна електроенергетика в країністрімко розвивається. У багатьох регіонах України діють СЕС різної потужності, найбільше їх у південнихстепових областях (мал. 98 на с. 125).З’являються вони на сході, заході та вцентрі країни: лише в Черкаській області функціонують три СЕС, ще шістьбудують. У Дніпропетровській областісучасна електростанція «Солар ПаркПідгородне» (мал. 95) використовує
передові технології — трекерну систему: замість звичайних стаціонарних сонячних батарей встановлено рухомімодулі, що «стежать» за сонцем, обертаючись протягом дня услід за ним задопомогою спеціальних датчиків. Подібні СЕС будують і в інших областях.
Україна має доволі великий потенціал вітрової енергії для продуктивної роботи потужних вітроелектростанцій(ВЕС). Майже 40% територій країнипридатні для генерування енергії з вітру. Найбільше годиться для будівництва вітрових електростанцій узбережжяі шельф Чорного та Азовського морів,мілководдя дніпровських водосховищ,степові області, гористі райони Карпаті Криму. У перспективі за сучасногорівня розвитку вітроенергетики спорудження ВЕС у «вітряних» регіонахУкраїни дало б змогу виробити 30%потрібної електроенергії. Першу ВЕС(Донузлавську) було побудовано в Криму, згодом там споруджено ще низкувітрових електростанцій. Найбільшоюв Україні є Ботієвська ВЕС, що розташована у Запорізькій області (мал. 96).
Україна володіє великим потенціалом для розвитку біоенергетики — обсяг доступної для енергетичного використання біомаси оцінюють в27 млн тонн нафтового еквівалента щорічно. Основу становлять відходи сільськогосподарського виробництва (солома, продукти життєдіяльності тварині птиці) та сільськогосподарські культури для виробництва біопалива (кукурудза, соя, ріпак). Біоустановки з виробництва електроенергії і тепла є в багатьох фермерських та селянських господарствах України. Першою відносновеликою біоелектростанцією стала Іванківська в Київській області.
На території України наявні значні ресурси геотермальної енергії, потенціал яких оцінюють у 8,4 млн тонн нафтового еквівалента. Цю енергію можна використовувати для опалення, водопостачання, кондиціонування повітря,технологічних цілей. Великі території України перспективні для видобуткуенергії природних термальних вод, однак на сьогодні їх не використовують велектро- й теплоенергетиці.
Мал. 98. Електростанції України
РОБОТА З КАРТОЮ
1. У яких регіонах України сконцентровано ТЕС? Чим це пояснюється?
2. На яких річках в Україні збудовано ГЕС?
3. Назвіть АЕС України. Який чинник вплинув на їх розміщення?
4. У яких регіонах збудовано електростанції, що використовують відновлювані джерела енергії? Які це типи електростанцій?
5. Назвіть найпотужніші електростанції України. До яких типів вони належать?
ОБ’ЄДНАНА ЕНЕРГОСИСТЕМА УКРАЇНИ. Електроенергію передають до споживачів на великі відстані лініями електропередач (ЛЕП). За їх допомогоюелектростанції України об’єднано в одну енергосистему, яка охоплює всю територію нашої держави. Це дає змогу забезпечувати безперебійне постачанняелектроенергії до споживачів, почергово відключати електростанції для ремонту в разі потреби.
В об’єднану енергетичну систему входить 8 регіональних електроенергетичних систем — Дніпровська, Донбаська, Західна, Кримська, Південна, Південно-Західна, Північна і Центральна. Міждержавними лініями електропередач енергетична система України зв’язана з енергосистемами країнЦентральної Європи. Потужні ЛЕП доставляють частину виробленої електроенергії в Угорщину, Польщу.
Сьогодні функціонування об’єднаної енергосистеми України порушене у зв’язку з анексією Криму і військовими діями на Сході нашої держави. Віднеї повністю відключена Кримська регіональна енергосистема, а Донбаськапрацює з перебоями.
Важливими напрямами розвитку електроенергетики України є модернізація ТЕС і енергетичних мереж; уведення в експлуатацію нових генерувальних потужностей; покращання використання традиційних способів отриманняенергії; створення власного замкнутого циклу виробництва палива для АЕС;збільшення використання альтернативних видів палива.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Які складники електроенергетики є провідними в Україні? Чим це зумовлено?
2. Назвіть чинники, що впливають на розміщення великих ТЕС і ТЕЦ в Україні.
3. Які переваги й недоліки мають ГЕС у виробництві електроенергії?
4. Розкажіть про види альтернативної електроенергетики, що розвинені в Україні.
5. Що собою являє об'єднана енергосистема України?
6. Порівняйте структуру споживання первинних джерел енергії в Україні та світі(мал. 92 і 85). Чим схожі та чим відрізняються їхні показники?
7. Порівняйте структуру виробництва електроенергії в Україні та світі (мал. 93 і 90).У чому полягає відмінність?
Дізнайтеся, які підприємства електроенергетики є у вашому регіоні. Чи безпечні вони для людей і довкілля? Поміркуйте, чи можливе використання у вашій місцевості альтернативних джерел енергії? Яких?
ПРАКТИЧНА РОБОТА 6
Позначення на контурній карті України найбільших електростанцій
Позначте на контурній карті України найбільші електростанції: ТЕС — Запорізьку, Придніпровську, Трипільську, Зміївську, Слов'янську, Ладижинську, Бурштинську; АЕС — Запорізьку, Південноукраїнську, Рівненську, Хмельницьку; ГЕС — каскад на Дніпрі, Дністровську, Ташлицьку.
ШУКАЙТЕ В ІНТЕРНЕТІ
Що таке «зелений тариф»? Яким чином він впливає на виробництво електроенергії з альтернативних джерел? Дізнайтеся, що про це сказано в чинному Законі України «Про електроенергетику».
Металургійне виробництво охоплює чорну і кольорову металургію. Воно є одним з основних виробництв важкої промисловості. Виробляти залізо й деякі кольорові метали людина навчилася у давнину, але становлення власне металургії відбулося під часпромислової революції наприкінці XVIII — початку XIX ст.
Металургія об'єднує підприємства, що здійснюють видобування, збагачення, металургійну переробку руд металів та нерудної сировини, виробництво чавуну, сталі, кольорових металів, сплавів, прокатне виробництво, переробку вторинної сировини(брухту). Основними споживачами продукції металургії є машинобудування, будівництво, транспорт. Металургійне виробництво належить до енергомістких, матеріаломістких та екологічно небезпечних.
Це матеріал підручника Географія 9 клас Бойко, Дітчук