Пригадайте, які країни світу мають найбільшу площу території, які — найбільшу кількість населення.
Які країни є світовими лідерами за показниками ВВП та індексу людського розвитку?
ГРУПУВАННЯ КРАЇН СВІТУ. Національні економіки формуються насамперед у межах держав. У 2017 р. у світі налічували 194 загальновизнаних держави. Крім них, учасниками світового господарства є економіки Тайваню та Косова, державність яких визнана багатьма країнами, а також економікизалежних країн і територій (Пуерто-Рико, Гренландії, Сянгану (Гонконгу),Французької Полінезії тощо).
У світі налічують понад 220 держав і територій з постійним населенням, які формують політичну й економічну карту світу.
Так, країн у світі багато. Проте лише про деякі постійно згадують засоби масової інформації (наприклад,про США, Німеччину, Францію, Велику Британію, Канаду, Китай, Японію,
Росію). Рідше говорять про Індію, Бразилію, Австралію, Єгипет. А є країни, про які ви можете й не почути ніколи: Бутан, Беліз, Піткерн чи Сент-Люсія.Про них інформаційні агенції можуть згадати лише в контексті природних абосоціальних катаклізмів, курйозних випадків чи надзвичайних подій. Чомутак? Відповідь очевидна: усе залежить від авторитету держави, її ролі в сучасному світі. На це впливає чимало показників: кількість населення, розміритериторії, внесок у світову цивілізацію, природно-ресурсний потенціал, економічна розвиненість, структура економіки, рівень економічного розвитку,індекс людського розвитку та багато інших. Відповідно до них країни об’єднують у певні групи (з деякими ви ознайомилися в попередніх параграфах).
Водночас групування (типізацію) країн здійснюють за сукупністю різних показників. Зокрема ООН, Міжнародний валютний фонд, Світовий банк вирізняють насамперед два типи — країни розвинені й країни, що розвиваються. Особливу групу серед останніх становлять постсоціалістичні країни зперехідною економікою, їх часто виокремлюють у третій тип (мал. 24). Такатипізація враховує характер економічної та політичної систем у країнах, досягнутий рівень економічного та соціального розвитку, особливості секторальної структури економіки, стабільність фінансових ринків, ступінь залученнядо міжнародного поділу праці, історичні особливості розвитку.
ЕКОНОМІЧНО РОЗВИНЕНІ КРАЇНИ. Країни цього типу посідають провіднімісця у світовому господарстві за багатьма показниками. Вони мають тривалуісторію розвитку ринкової економіки (що тепер трансформувалася в економічнусистему змішаного типу), сформовані демократичні політичні системи, високийрівень життя населення (середньодушові доходи, крім окремих країн, — понад 40 тис. дол. США), дуже високий індекс людського розвитку. Це держави з розвиненим третинним сектором економіки, розгалуженим промисловим
виробництвом, інтенсивним високотоварним сільським господарством, ефективною транспортною системою та дієвим соціальним захистом. Вони мають найвищий рівень розвитку науки, наукомістких і високотехнологічних виробництв, стійкі фінансові ринки, значні експортно-імпортні можливості.Більшість із них вступила в постіндустріальну стадію суспільного розвитку. Векономічно розвинених країнах проживає лише 13% населення планети, натомість вони виробляють понад 55% світового ВВП (додаток 3). До цього типуналежить близько 30-ти країн, серед яких виокремлюють кілька груп.
Головні економічно розвинені країни, або «Велика сімка» (G-7), —
США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада.Вони мають потужні економіки (з обсягами ВВП більш як 1,5 трлн дол. СШАкожна), що виробляють понад 45 %світового ВВП. Від узгоджених рішеньлідерів цих країн залежать важливі напрями розвитку світових економічнихпроцесів.
«Малі» економічно розвинені країни Західної Європи — це 10 справді невеликих за площею території такількістю населення країн (скандинавські — Данія, Ісландія, Норвегія,Швеція, Фінляндія; альпійські — Австрія, Швейцарія і Бенілюксу — Бельгія, Нідерланди, Люксембург). Усі вониза показниками рівня економічногорозвитку належать до лідерів світовоїекономіки.
Країни переселенського типу — країни, високому розвитку яких сприяли переселення мігрантів і переміщеннякапіталів з розвинених держав та використання зразків їхніх економічної йполітичної систем. В Австралію і НовуЗеландію, що тривалий час розвивалися як колонії та домініони ВеликоїБританії, імміграція і запозичення суспільних основ розвитку відбувалися насамперед з метрополії. Подібний
шлях розвитку пройшла також Канада. Натомість Ізраїль формувався як держава з розвиненою ринковою економікою у більш стислі терміни і на ширшій переселенській основі.
«Велика двадцятка» (G-20)
Чимало питань розвитку світової економіки визначають не лише високопосадов-ці «Великої сімки», а й міністри фінансів і керівники центральних банків «Великоїдвадцятки». її утворюють країни G-7 разом з 12-ма іншими національними економіками світу (Австралією, Аргентиною,Бразилією, Індією, Індонезією, Китаєм,Мексикою, Південною Африкою, Республікою Корея, Росією, Саудівською Аравією,Туреччиною), а також Європейським Союзом як колективним учасником. Загаломна G-20 припадає 90% світового ВВП, 80%світової торгівлі та 2/3 населення світу.
Інші західноєвропейські країни — група «окраїнних» країн ЄС (Греція, Португалія, Іспанія, Ірландія,
Мальта). Вони лише після Другої світової війни перетворилися з аграрних на індустріально-аграрні, а тому поступаються за показниками економічногорозвитку. Середні доходи на душу населення в них (за винятком Ірландії) залишаються найнижчими серед західноєвропейських країн ЄС.
Окрему групу утворюють європейські держави-«карлики» — Андорра, Монако, Ліхтенштейн, Сан-Марино, Ватикан. З огляду на особливості їхнього соціально-економічного розвитку, обсяги і структуру виробництва доекономічно розвинених країн їх можна зарахувати умовно.
КРАЇНИ З ПЕРЕХІДНОЮ ЕКОНОМІКОЮ. До цього типу належать ЗО пост-соціалістичних країн: 15 — з числа колишнього СРСР, 14 — європейських, а також Монголія. Наприкінці XX ст. вони почали реформування суспільнихвідносин і вступили в перехідний період розвитку в політичній та економічнійсферах. Перебудову відносин у багатьох з них часто ускладнювали внутрішніполітичні, етнічні та релігійні протистояння, а то й кровопролитні конфліктита війни. Майже всі вони за структурою економіки належать до індустріальних країн. Сьогодні на їхніх територіях зосереджено 6 % населення світу і 5 %виробництва світового ВВП. Середньодушовий дохід населення близький досереднього у світі — понад 9 тис. дол. СІНА. Найбільшими за обсягами ВВП єРосія і Польща, а найбільш розвиненими економічно за середніми показниками доходів на душу населення — Словенія та Естонія. Найнижчі показникидоходів у Киргизстані й Таджикистані.
Постсоціалістичні країни перехідної економіки групують за особливостями здійснення економічних реформ. Найбільших успіхів у їх впровадженні й наближенні до рівня економічно розвинених країн досягли країни Центральної Європи (Словенія, Чехія, Словаччина, Угорщина, Польща, Хорватія) такраїни Балтії (Естонія, Латвія і Литва). Вони зорієнтовані на соціально-ринкову економіку західноєвропейського типу, мають найвищі показники доходів та індексу людського розвитку й увійшли до ЄС.
Значно відстають від них країни Балканського півострова (Албанія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Косово, Македонія, Сербія, Румунія, Чорногорія),
пострадянські країни (ті, що були у складі колишнього СРСР, крім балтійських) та Монголія. У них реформування економіки проводиться непослідовно й дуже повільно.
КРАЇНИ, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ. Це найбільш численна група країн (більш як 130), які часто називають країнами «третього світу». До цього типу належать всі країни Латинської Америки, Африки, Океанії, більшість країнАзії. Чимало з них є «молодими» державами, що стали на шлях незалежногорозвитку після Другої світової війни, решта — здобули незалежність раніше,але так історично склалося, що вони відстали від розвинених країн, перетворившись на аграрно-сировинну окраїну світового господарства. У країнах,що розвиваються, проживає понад 80% людства, проте виробляють вонименш як 40 % ВВП світу. На одну особу в них у середньому припадає близько5 тис. дол. США (середньосвітовий показник — більше 10 тис. дол. СІНА).Країни цього типу суттєво різняться між собою. Унаслідок позитивних змінв економіці (індустріалізація, експортна орієнтація, розвиток сфери послуг)з’явилися індустріальні й індустріально-аграрні держави, які стали вагомоюланкою світового господарства.
До групи лідерів світової економіки серед країн, що розвиваються, увійшли Китай (перші місця у світі за обсягом ВВП за ПКС та експортом товарів), Бразилія, Індія, Мексика. Ці країни мають сучасну розгалужену промисловість, новітні наукомісткі й технологічно досконалі виробництва, високітемпи розвитку. Водночас показники середньорічних доходів населення, щовиражають рівень економічного розвитку країни, у них суттєво нижчі, ніж векономічно розвинених країнах (у Китаї — 7800, в Індії —1600 дол. США).
Найвищі в світі темпи економічного розвитку впродовж останньої чверті століття мав Китай.
НІК
Назва групи «нові індустріальні країни» відображає час модернізації національних економік: їх пришвидшений економічний, насамперед промисловий, розвитокрозпочався у другій половині XX століттяна основі капіталомістких, новітніх нау-комістких і високотехнологічних виробництв (металургія, нафтохімія, автомобі-ле- й суднобудування, електротехніка йелектроніка). Тоді як країни Європи розпочинали свій індустріальний розвитокще у XVIII ст. із текстильної та гірничовидо-бувної промисловості.
У групі нових індустріальних країн (НІК) найбільших успіхів нашляху індустріалізації та розвитку третинного сектору економіки досягли такзвані східноазійські «чотири дракони»:Республіка Корея, Сінгапур, Тайвань іГонконг (Сянган). За середньодушови-ми доходами вони досягли рівня економічно розвинених країн (інколи їхуже зараховують до цього типу країн).Зростають обсяги та рівень розвиткуекономіки в Таїланді, Малайзії, Філіппінах, Туреччині, Аргентині, Чилі, Колумбії та ін.
Найвищі показники середньоду-шових доходів, окрім східноазійських НІК, мають нафто- і газовидобувнікраїни західного узбережжя Перської
затоки (Кувейт, ОАЕ, Катар, Бахрейн, Саудівська Аравія, Оман), а також Бруней, Габон, Екваторіальна Гвінея, Тринідад і Тобаго. Високі доходи їмзабезпечив експорт енергоносіїв («нафтододари»). Сьогодні ці країни урізноманітнюють структуру економіки іншими промисловими виробництвами татретинним сектором.
Доволі високі доходи мають також малі острівні країни — Кіпр, Багам-ські Острови, Сейшельські Острови, Маврикій тощо. їх зростання відбулося здебільшого завдяки розвитку туристично-курортного й банківського бізнесута створенню так званих офшорних зон, у яких реєструються чимало зарубіжних компаній, що мають там надзвичайно вигідні податкові умови. Такікраїни часто називають «податковими притулками».
Решта країн, що розвиваються, відстають у розвитку й мають нижчі від середнього і низькі доходи населення. Серед них є великі за кількістю населення країни (Індонезія, Пакистан, Нігерія, Єгипет). Понад 40 країн, щорозвиваються, ООН зараховує до бідних, найменш розвинених. Найбільшеїх — в Африці (майже всі країни на південь від Сахари, крім Південної Африки, Намібії, Ботсвани і кількох нафтовидобувних країн) й Азії (Афганістан,Бангладеш, Бутан, Ємен, Непал, Камбоджа, Лаос, М’янма). Є такі країнив Океанії та Америці (Гаїті). Це країни з відсталими доіндустріальними економіками, залежними від природних умов і катаклізмів, низькими темпамиекономічного зростання й дуже високим приростом населення.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. За якими показниками розрізняють типи країн та об'єднують у групи?
2. Охарактеризуйте економічно розвинені країни. Які підгрупи серед них виокремлюють?
3. Які з постсоціалістичних країн досягли найбільших успіхів у проведенні економічних реформ? Чому?
4. Які підгрупи розрізняють у групі країн, що розвиваються?
5. До якого типу країн належить Україна? Які риси властиві цій групі?
Поміркуйте, чому Китай, який має найвищі у світі показник ВВП і темпи розвитку, не зараховують до групи економічно розвинених країн світу.
ПРАКТИЧНА РОБОТА 2
Позначення на контурній карті країн «Великої двадцятки» (G-20)
1. Позначте на контурній карті країни «Великої двадцятки».
2. Визначте їх місце в сучасній типізації країн ООН.
Це матеріал підручника Географія 9 клас Бойко, Дітчук