Пригадайте з курсу історії, що називають суспільним поділом праці. У чому він виявляється?
Що таке спеціалізація виробництва?
ПОНЯТТЯ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВ. Перед вами підручник — книжка з певною кількістю друкованих аркушів. Щоб отримати папір для його виготовлення, відбувалася лісозаготівля десь у скандинавських країнах, потім — переробка деревини на целюлозно-паперовому підприємстві в Німеччині. В Україніу друкарні має бути обладнання: офсетні машини, брошурувальні верстати, інші пристрої. Для їх виробництва потрібен не лише метал, виплавлений, скажімо, з української руди та оброблений на машинобудівних підприємствахдесь в Італії, а й знання, втілені в технології. А ще необхідні фарба, хімічніпрепарати, які виготовляють у Німеччині, Канаді, Китаї, і сотні, тисячі робочих рук... Не маємо на меті детально описати увесь технологічний ланцюгвиробництва книжки. Але хотілося б, щоб на конкретному прикладі ви зрозуміли, що сучасне виробництво будь-якої продукції — це результат роботи великої кількості людей, які працюють у різних куточках світу на різноманітнихпідприємствах, пов’язаних між собою численними виробничими зв’язками.
Жодна держава світу в сучасних умовах не може бути відокремленою від інших країн та ізольованою від тих світових процесів, що відбуваються в місціїї розташування. Країни, їх національні економіки взаємодіють між собою в
економічній, політичній, військовій, культурній, гуманітарній, екологічній та інших сферах. Для здійснення цих відносин держави налагоджують міжсобою дипломатичні зв’язки, укладають угоди, що регулюють різні напрямиспівробітництва. Вони беруть участь у міжнародних організаціях — ООН, Світовій організації торгівлі (СОТ), Міжнародному валютному фонді (МВФ),Світовому банку та ін., створюють міждержавні регіональні організації —економічні (наприклад, Європейський Союз), військово-політичні (Організація Північноатлантичного договору — НАТО) тощо.
Численні міжнародні зв’язки об’єднують країни світу в складну систему — світове співтовариство, а їхні національні економіки — у світове господарство.Світове господарство (світова економіка) — складна економіко-географіч-на система, утворена сукупністю національних господарств країн світу, щовзаємопов’язані міжнародним поділом праці (мал. 20). До системи світовогогосподарства залучені всі країни. Найважливішу роль у їх об’єднанні відіграють міжнародні економічні зв’язки, що виражені потоками (рухом) товарів,послуг, капіталів, робочої сили, інформації між країнами й регіонами світу.
МІЖНАРОДНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ. Національні економіки взаємодіютьу системі світового господарства за законами географічного поділу праці.Географічний (або територіальний) поділ праці передбачає формування господарської спеціалізації територій та товарний обмін між ними результатамисвоєї господарської діяльності.
Спеціалізація території (населеного пункту, району, країни) — це виробництво на ній певних видів продукції, призначеної для обміну, тобто в обсягах, що значно перевищують власні потреби. При цьому її визначають тівиди діяльності, для яких на цій території є найкращі соціально-економічнічи природні умови. Спеціалізацію може визначати як готова продукція (наприклад, автомобілі), так і її частини (деталі, вузли, агрегати) або сировинай напівфабрикати (залізна руда, кокс, чавун, сталь тощо). Території можутьспеціалізуватися на продукції матеріальних виробництв (промисловості, сільського й лісового господарства, рибальства), а також послугах (ремонтних,будівельних, транспортних, комунікаційних, фінансових, науково-технічних, рекламних, інформаційних, страхових, туристичних та ін.). Товарнийобмін між територіями полягає у вивезенні продукції галузей спеціалізаціїта ввезенні продукції інших галузей. Завозять продукцію, виробництво якоїна певній території або взагалі неможливе (у зв’язку з її природними особливостями), або недостатнє для власних потреб, або ж недоцільне (обходитьсядорожче, ніж увезення з інших територій).
Географічний поділ праці може бути внутрішньодержавним (між окремими територіями в межах однієї держави) і міжнародним (між державами). Міжнародний поділ праці — це спеціалізація окремих країн на виробництвіпевних видів продукції та послуг і подальший товарний обмін ними на світовому ринку.
Коли національні рамки обміну продукцією стали занадто тісними і виробники товарів та послуг почали орієнтуватися не тільки на внутрішній, але й зовнішній попит на них, тоді з’явився світовий ринок. Світовий ринок — цесфера товарно-грошових відносин між країнами. Він сформувався на основірозвитку такої форми економічних зв’язків між країнами, як міжнароднаторгівля, що передбачає експорт та імпорт продукції. На світовому ринку дієособлива система цін — світові ціни.
Для того щоб спеціалізація країни могла виникнути, необхідні певні умови: країна повинна мати переваги над іншими виробниками продукції, яку вона пропонує, наприклад мати дешеву сировину, кваліфіковану робочу силуабо володіти секретами новітніх технологій. Водночас на світовому ринку маєбути попит на цю продукцію, а затрати на транспортування — обопільно вигідними для країни-виробника і споживача. Кожна країна, що має перевагиу виробництві якихось товарів і послуг, має змогу експортувати їх в обмін напродукцію, якої вона не виробляє. Таким чином міжнародний поділ працізменшує або й зовсім усуває проблеми, викликані, наприклад, нестачею ресурсів у будь-якому регіоні світу.
Прикладом міжнародного поділу праці може слугувати виробництво відомих британських джинсів «Лі Купер» або американської ляльки «Барбі». Щоб пошити джинси, знадобилися зусилля економік більш як десяти країн,розташованих у різних частинах світу: від далекої Австралії та Японії до сусідів Великої Британії — Франції і Німеччини (мал. 22). У цьому прикладі Беніні Пакистан спеціалізуються на виробництві бавовняних тканин, Туніс — на
швейному виробництві, Намібія й Австралія — на виплавлянні кольорових металів, Японія — на виробництві технологічної продукції з кольорових металів і хімічній промисловості, Франція — на виробництві синтетичних тканин.І якщо для Беніну, відсталої африканської країни, виробництво тканин — чине єдина галузь міжнародної спеціалізації, то для Франції, держави що входить до когорти світових економічних лідерів, — одна з багатьох, продукціюякої країна постачає на світовий ринок.
Так само ляльку «Барбі» ніколи не виробляли в США. Там у стінах найбільшої світової іграшкової компанії «Метл Корпорейшн» зародилася лише ідея. Перша «Барбі» з’явилася на світ у Японії. Згодом, з подорожчаннямяпонської робочої сили, виробництво перемістили в інші країни Азії — Китай, Індонезію, Малайзію. Пластик для ляльки постачають з Тайваню, нейлонове волосся — з Японії, упаковку — зі США. Безпосередні виробникиляльки отримують лише 35 % її експортної ціни, а це близько 2 долари, тодіяк у США роздрібна ціна «Барбі» становить 10 доларів. Іграшка продається вусьому світі зі швидкістю 2 ляльки за секунду.
ОСНОВНІ ЧИННИКИ МІЖНАРОДНОГО ПОДІЛУ ПРАЦІ. На географічний поділ праці впливають різноманітні чинники. Природні чинники, природніумови та ресурси, наприклад, визначають спеціалізацію країн на виробництвахвидобувної промисловості, сільського, лісового і рибного господарства, відпочинку й туризму. Саме завдяки їм Саудівська Аравія та Об’єднані АрабськіЕмірати є великими експортерами нафти, Бразилія й Австралія — залізноїруди; США і Канада — зерна; Індія і Шрі-Ланка — чаю; Швеція і Росія —продукції лісової та деревообробної промисловості; Ісландія, Норвегія, Перу —рибних продуктів; країни Середземномор’я спеціалізуються на міжнародномутуризмі. Географічне положення країн визначає спеціалізацію, наприклад,приморських «вузлових» країн — на обслуговуванні морської торгівлі (Сінгапур, Панама), тоді як внутрішньоконтинентальні європейські країни спеціалізуються на міжнародних транзитних перевезеннях сухопутним транспортом.
До соціально-економічних чинників спеціалізації країн належать: вплив національних і релігійних традицій населення, наявність кваліфікованихтрудових ресурсів, рівень розвитку виробництва, особливості структуригосподарства, науково-технічний прогрес, впровадження нових технологій,а також організація зовнішньої економічної діяльності країни. Завдяки цимчинникам країни Західної Європи, США і Японія стали світовими лідерами,спеціалізуючись здебільшого на високотехнологічних, нематеріаломісткихвидах продукції та різноманітних послугах (при цьому природні ресурси в багатьох з них обмежені, а то й зовсім незначні).
Україна спеціалізується на виробництві залізної руди і чорних металів, продукції сільського господарства (зерна пшениці, кукурудзи), харчових продуктів (соняшникової олії, меду) та ін.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Що таке світове господарство? Чому його називають складною економіко-геогра-фічною системою?
2. У чому виявляється міжнародний поділ праці? За мал. 22 встановіть, скільки країнможуть брати участь у виготовленні одного виду продукції.
3. Назвіть ознаки світового ринку. Чим світовий ринок відрізняється від внутрішньодержавного?
4. Наведіть приклади спеціалізації території на виробництві якоїсь продукції чи послуги. Які чинники вплинули на виникнення саме такої спеціалізації?
Поміркуйте, які з чинників географічного поділу праці відіграють вирішальну роль у розвитку міжнародної спеціалізації України.
ПРОВЕДІТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ
Дізнайтеся, які види господарської діяльності (виробництва і послуги) визначають економічну спеціалізацію вашої області в масштабах країни. Дослідіть, які чинники вплинули на їх формування і розвиток.
Це матеріал підручника Географія 9 клас Бойко, Дітчук