Пригадайте, які виробництва розрізняють у господарстві країни. Чим різняться показники ВВП і ВИД?
ШЛЯХИ І ПОКАЗНИКИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ. Економічний розвиток країни — це постійний перехід її національної економіки від одних етапів до інших, що супроводжується значними зрушеннями в господарській сферісуспільства. Ці зміни стосуються, насамперед, видів економічної діяльностіта її організації. За економічного розвитку на новому етапі не лише збільшується виробництво тієї продукції, яку вже виготовляли раніше, а й відбувається виробництво нових товарів і послуг з використанням нових технологій(порівняно з попереднім періодом).
Економіка може розвиватися екстенсивним або інтенсивним шляхом. Екстенсивний шлях передбачає збільшення обсягів виробництва завдякикількісному приросту виробничої бази, а не якісному її переоснащенню. Наприклад, для збільшення випуску продукції удвічі у стільки ж разів збільшують кількість машин, верстатів, устаткування, робочої сили, сировини,
удвічі зростають посівні площі сільськогосподарських культур, поголів’я худоби тощо. Такий шлях якийсь часдає позитивні результати, але внаслідок обмеженості ресурсів він стає безперспективним як для окремих країн,так і людства загалом.
Екстенсивний у перекладі з латини означає той, що розширює.
Інтенсивний у перекладі з латини означає напружений, посилений.
Тому екстенсивний шлях розвитку поєднують з інтенсивним, що базується на впровадженні новітніх досягненьнауково-технічного прогресу у виробництво, застосуванні нових технологійі матеріалів, підвищенні рівня освіти йкваліфікації працівників, поліпшенніорганізації виробництва тощо. Інтенсивний шлях розвитку приводить дозниження енерго-, матеріало- і трудомісткості виробництва при одночасному зростанні його обсягів і покращенніякості продукції. Обсяги виробництвазростають завдяки підвищенню продуктивності праці (тобто збільшенню кількості продукції, виробленоїза одиницю часу). Саме інтенсифікація виробництва сприяла швидкому
розвитку економіки США, країн Західної Європи і Східної Азії, Японії впродовж XX ст. Нині цей шлях стає визначальним для розвитку багатьох країн, зокрема й України.
Економічний розвиток характеризують різні показники, серед яких:
• обсяги виробництва ВВП чи ВНД на одну особу;
• структура економіки — частка різних видів економічної діяльності (секторів) у виробництві ВВП і насамперед частка прогресивних видів (тих,що базуються на використанні нових технологій);
• рівень зайнятості населення, кількість і якість робочої сили;
• використання природних ресурсів — обсяги залучення до господарськоїдіяльності земельних, енергетичних ресурсів, корисних копалин та ін.;
• рівень енерго- та матеріаломісткості виробництва;
• рівень організації та ефективності виробництва, що виявляється у величині продуктивності праці, якості продукції тощо.
СЕРЕДНІ ПОКАЗНИКИ ВВП І ВНД НА ДУШУ НАСЕЛЕННЯ Загальні обсяги валового внутрішнього продукту, як і валового національного доходу, самі по собі не є показниками добробуту в країні, ефективності чи рівня розвитку її економіки.
Для порівняння країн за рівнем їх економічного розвитку використовують середні значення цихпоказників на душу населення. Міжнароднийвалютний фонд у розрахунках бере за основузначення ВВП, а Світовий банк — ВНД на однуособу за рік (мал. 7). Зрозуміло, що близькі за валовими показниками країни можуть мати дужерізний рівень економічного розвитку. Наприклад, Індія, маючи обсяги ВВП і ВНД, близькідо Італії (і навіть трохи більші), поступаєтьсяостанній за їх середніми рівнями на душу майжеу 20 разів, тому що кількість населення в Індіїсуттєво більша, ніж у цій європейській країні.
Розрізняють групи країн з низьким, середнім і високим рівнями економічного розвитку, які мають ще внутрішній поділ (мал. 8). На мал. 7 подано першу десятку найбільш заможнихкраїн світу. Високий рівень доходів населення у2015 р. мали близько 80 країн, майже у 50-ти зних доходи були дуже високими (більш як 25 тис.дол.). Таких найбагатших країн найбільше в Європі (майже всі країни її західної частини), менше — в Америці (США, Канада, деякі острівнікраїни Карибського моря), Азії (Японія, Гонконг, Сінгапур, Республіка Корея, Ізраїль, нафто- та газовидобувні країни — Об’єднані Арабські Емірати, Катар, Кувейт). До них належать також Австралія і Нова Зеландія. Натомість три десятки країн мали низький рівень доходів,три з них — представники Азії (Афганістан, Непал, Корейська Народно-Демократична Республіка), одна —Америки {Гаїті), решта — Африки.Африканські країни «закривають»список найбідніших держав світу: Нігер, Ліберія, Малаві, Центральноафриканська Республіка (з доходами400-300 дол. США на особу), Бурунді(260 дол.). В Україні середній показник ВНД у 2015 р. становив 2620 дол.США, за ним наша країна посідала156-те місце у світі і разом з Молдовоюрозділяла два останні місця в Європі.
ВНД на одну особу, дол. США (за даними Світового банку, 2015 р.)
РОБОТА З КАРТОЮ
1. У яких регіонах зосереджені найбідніші країни світу?
2. Назвіть регіони, у яких розташовані багаті (з високим і дуже високим доходом)країни світу.
3. До яких груп за величиною середніх доходів на душу населення належать країниПівденної Америки?
4. Установіть, до якої групи країн за рівнем доходів належить Україна.
ІНДЕКС ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ. Для порівняння країн за рівнем соціально-економічного розвитку найчастіше використовують показник індексу людського розвитку (ІЛР), який щорічно розраховують в ООН. Людськийрозвиток у найбільш загальному розумінні полягає в можливостях людини, по-перше, прожити довге життя,по-друге, долучитися до культурнихнадбань людства, по-третє, отриматинеобхідні засоби для існування. Зведений ІЛР для кожної країни обчислюють за такими показниками: 1) середняочікувана тривалість життя людей(оцінює довголіття); 2) середня кількість років, витрачених на навчання(характеризує грамотність населення);
3) середній дохід на душу населення за паритетом купівельної спроможності(відображає рівень матеріального забезпечення людей) (мал. 11).
Залежно від значення ІЛР, розрізняють чотири групи держав світу: з дуже високим (49 країн), високим(56), середнім (38) і низьким (45 країн) людським розвитком (за данимина 2015 р.). Найвищі показники ІЛРмали Норвегія, Австралія, Швейцарія, Данія, Нідерланди, Німеччина, Ірландія, США, Канада, Нова Зеландія, найнижчі — Чад, Еритрея, Центральноафриканська Республіка,Нігер (додаток 2). Становище України за ІЛР останніми роками погіршилося: у 2010 р. вона перебувала на 69-му місці у світі, у 2015 р. — на 81-му,входячи до групи держав з високим людським розвитком. Щодо окремихскладників ІЛР, то найкращий стан з рівнем освіти (Україна входить доперших трьох десятків країн), помітно гірший — з тривалістю життя, анайгірший — рівнем доходів.
Найвищі показники індексу людського розвитку (на 2015 р.) мала Норвегія, вонає лідером у рейтингу країн з 1999 р. (крім2005-2006 рр., коли ним була Ісландія). Донеї сім років поспіль (з 1992 до 1998 рр.)першою була Канада, на початку 1990-хрр. — Японія, у 1980-х рр. — також Канада,у 1970-х рр. — Швейцарія.
СЕКТОРАЛЬНА СТРУКТУРА ЕКОНОМІКИ. Національну економіку характеризує її структура — внутрішня будова, що відображає склад видів діяльності та їхнє співвідношення між собою (у відсотках). Усю розмаїтість видів економічної діяльності об’єднують у більші чи менші групи, що охоплюють господарські одиниці, які виробляють якісно однорідну продукціюабо задовольняють однорідні потреби суспільства. Наприклад, до найбільших груп належить переробна промисловість, у якій розрізняють машинобудування, а в ньому — виробництво автомобілів і транспортних засобів,що включає виробництво легкових автомобілів. Останнє ж складається з
багатьох підприємств, що виробляють деталі, складають вузли, агрегати, готові автомобілі.
Розрізняють види економічної діяльності, які належать або до матеріального виробництва — виробляють матеріальні блага (сільське, лісове ірибне господарство, видобувна та переробна промисловість, електро-, водо- тагазопостачання, будівництво), або досфери послуг невиробничого й виробничого характеру. Одні з них обслуговують безпосередньо населення (охороназдоров’я, культура, освіта, побутовийсервіс), інші — населення і виробництво (торгівля, транспорт, зв’язок, фінансова і страхова діяльність), ще іншізабезпечують функціонування суспільства загалом (наука, державне управління, оборона).
На найвищому рівні всі види економічної діяльності групують у три сектори економіки (мал. 12). До первинного сектору зараховують сільське, лісове, рибне господарство тавидобувну промисловість, тобто ті видиекономічної діяльності, завдяки якимлюдина отримує «первинну» (створену природою) продукцію. Вториннийсектор охоплює переробну промисловість, електро-, газо- і водопостачаннята будівництво — види діяльності, щопереробляють первинну продукцію тадоводять її до споживача у вигляді кінцевих матеріальних благ. Третиннимсектором називають усі види діяльності, що надають послуги.
КВЕД
Для порівняння національних статистичних даних з показниками країн Європи і світу в Україні у 1996 р. було прийнятоКласифікацію видів економічної діяльності(КВЕД), яка гармонізована з Класифікацієювидів економічної діяльності в ЄС (NACE),що у свою чергу узгоджена з Міжнародною стандартною галузевою класифікацієюООН (ISIC). За новою КВЕД (2012 р.) усі видиекономічної діяльності об'єднано у 4 категорії: секції, розділи, групи, класи. Зазвичайв українських офіційних і наукових джерелах їх названо терміном «галузі».
Обчисливши секторальну структуру національної економіки (частку кожного із секторів у загальному обсязіВВП країни), можна визначити стадіюїї суспільного розвитку.
Отже, за секторальною структурою економіки розрізняють країни різних стадій розвитку:
• доіндустріальної (мають велику частку первинного сектору у ВВП — понад 25 % , що переважає частку вторинного сектору);
• індустріальної (мають велику частку вторинного сектору — 25 - 50% іпомірну первинного — 3 — 20 %);
• постіндустріальної (мають дуже велику частку третинного сектору уВВП — понад 70 % і надзвичайно низьку первинного сектору — 1 - 2 %).Розглянувши секторальну структуру ВВП країн (мал. 13), можна дійти
висновку, що на теперішньому етапі розвитку світової економіки типовими представниками доіндустріальнихдержав є низка країн Африки та Азії,індустріальних — Росія, країни Центральної і Східної Європи, Східної іПівденної Азії, Латинської Америки, постіндустріальними — країниЗахідної Європи, Північної Америки,
Японія.
Четвертинний і п'ятеринний сектори економіки
У деяких наукових розробках учені об'єднують усі види послуг не в один сектор, а у два (третинний і четвертинний), а то й три(виділяючи ще й п'ятеринний). До цих секторів відносять послуги так званої економіки знань: наукові, дослідницькі, освітні,інформаційні.
Україна тривалий час мала і досі має показники держави, що перебуваєна індустріальній стадії розвитку. У радянський період і перше десятиліттянезалежності сектори матеріальноговиробництва (первинний і вторинний)суттєво переважали сектор послуг (третинний). І лише на початку XXI ст. їхчастки зрівнялися, а тепер уже явнопереважає третинний сектор (мал. 14).Водночас відсоток третинного секторузалишається нижчим, ніж у провіднихпостіндустріальних країнах світу.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. У чому полягає суть економічного розвитку людства?
2. Чому екстенсивний шлях розвитку економіки вичерпує себе?
3. Які показники найкраще відображають рівень економічного розвитку країн?
4. За якими показниками обчислюють індекс людського розвитку?
5. Як групують види господарської діяльності за секторами економіки?
6. Як групують країни за секторальною структурою економіки?
ПРАКТИЧНА РОБОТА 1
Аналіз секторальної моделі економіки
1. Проаналізуйте діаграми (мал. 13) і встановіть, до якого типу за стадією суспільногорозвитку належать згадані країни.
2. У таких країнах, як Мадагаскар, Непал, Афганістан, Індія, Білорусь, Китай, часткатретинного сектору в економіці не надто різниться. Чи означає це, що всі вониналежать до одного типу країн за стадією розвитку? Відповідь обґрунтуйте.
3. Порівняйте секторальну структуру економіки України й Канади. Що в них спільного й відмінного?
4. Якою, на вашу думку, є загальносвітова тенденція зміни частки третинного секторув структурі національних економік країн? Спробуйте пояснити її причини.
Це матеріал підручника Географія 9 клас Бойко, Дітчук