Форми просторової організації господарства. Основою національного господарського комплексу є єдиний господарський простір - територія, де розміщені господарські об’єкти і здійснюється господарська діяльність. Його існування і розвиток забезпечуються загальним законодавством, єдністю грошово-кредитної системи, єдністю митної території та наявністю єдиних енергетичної, транспортної й інших систем. Господарський простір - об’єкт вивчення багатьох наук, серед яких чільне місце належить і географії.
Для успішного функціонування господарського простору важливе значення має відстань між його компонентами, наприклад між сировиною, яку використовують для виробництва певної продукції, і підприємством, що її виробляє, або між виробником певних речей і послуг та їхніми споживачами. Таку відстань вимірюють не фізичними величинами, як-от кілометри, а транспортними витратами на її подолання. І досить часто такі витрати бувають дуже значними, що пов’язано з великими розмірами нашої країни і нерівномірним розподілом природних ресурсів по її тери-
торії. Таким чином, господарська відстань між одними й тими самими географічними точками є неоднаковою для виробництва різних речей чи надання послуг, а тому розміщення господарських об’єктів потребує ретельного аналізу. Пошук найоптимальнішого варіанта розміщення господарства по території країни є важливим завданням економічної географії.
Територіальна структура господарства складається з просторових соціально-економічних підсистем, до яких належать адміністративно-територіальна організація держави, територіальне управління виробництвом, соціально-економічне районування. Отже, складовими територіальної структури господарства України є АР Крим, 24 області, 2 міста державного значення, 437 міст, 830 селищ міського типу і понад 26 тис. сіл, кожне з яких виконує певну господарську функцію.
Кожна адміністративно-територіальна одиниця має свої органи територіального управління. Автономна Республіка Крим, 24 області і міста спеціального статусу (Київ та Севастополь) підпорядковуються вищим державним органам влади. Міста республіканського значення (11) безпосередньо підпорядковані органам влади Автономної Республіки Крим, а міста обласного значення (23) - органам влади областей. Сільські населені пункти відповідно звітують перед сільськими радами.
Елементи територіальної організації промисловості. Елементарними компонентами територіальної організації промисловості є окремі пункти, що характеризують крапкове розміщення підприємств. Тобто пункти передбачають наявність одного підприємства в населеному пункті з простою системою поселення людей. Іншою територіальною формою розміщення господарства є центр - це населений пункт, де зосереджена група підприємств, що виробляють певну промислову чи сільськогосподарську продукцію і взаємопов’язані спільними допоміжними виробництвами, а також мають єдину систему розселення і обслуговування. До розвиненішої форми територіальної структури господарства належить вузол - сукупність центрів, що пов’язані м іж собою інфраструктурою і трудовими ресурсами, а також тісними виробничими й технологічними зв’язками, спільністю транспортно-географічного розміщення, поселень. Найбільшими промисловими вузлами є Київ, Харків, Одеса, Львів та ін.
Найбільшими компонентами територіальної організації промисловості є агломерації та економічні райони.
Економічний район - це частина території країни з відносно однорідними природними та соціально-економічними характеристиками і певними кордонами, що відрізняється від сусідніх територій цілісністю і спеціалізацією. Цілісність як основна риса економічного району дає змогу розглядати його як систему, що складається з різних підсистем: економічної, соціальної, екологічної, технологічної, інформаційної. Ці підсистеми мають розвиватися збалансовано, забезпечуючи загальний ефективний розвиток усього району. Тотожним терміну «район» є слово «регіон», яке дедалі більше вживають в Україні для означення районних особливостей господарського розвитку.
Існують різні погляди на виділення економічних районів та їхню типізацію - від абсолютного невизнання до об’єктивного існування економічних районів і необхідності проведення економічного районування. Економічні райони досліджувало багато авторів у нашій країні й за кордоном. В окремих країнах світу для статистичної звітності виокремлюють так звані статистичні райони. Наприклад, у Франції в законодавчому порядку виділено 22 статистичні райони; американське бюро цензів розділило США на 9 таких районів.
В Україні виділяють дев’ять економічних районів.
Багато українських учених уважають за необхідне проводити районування території України на так званому низовому або мікрорівні, тобто на основі поділу території на 24 області й АР Крим. Отже, у нашій країні є 25 мікрорайонів. Мікрорайони суттєво відрізняються рівнем соціально-економічного розвитку, і тому їх поділили на п’ять груп: високого рівня розвитку, до яких належать області по лінії Дніпра - Київська, Дніпропетровська, Запорізька; вище середнього рівня - Харківська, Полтавська, Львівська, Черкаська, Миколаївська; середнього рівня - Одеська, Сумська, Херсонська, Чернігівська, Кіровоградська; нижче середнього рівня -АР Крим, Вінницька, Житомирська, Івано-Франківська, Чернівецька області та області найнижчого рівня розвитку, серед яких Волинська, Рівненська, Хмельницька, Тернопільська, Закарпатська. Основними показниками визначення цих рівнів були обсяги промислового виробництва, інвестицій в оновлення виробничого потенціалу, виробництва національного доходу, дохід на душу населення.
Соціально-економічне районування має важливе значення. Воно допомагає визначити пріоритетні напрямки розвитку господарств регіонів, сприяє підвищенню загальної ефективності використання економічного потенціалу конкретних територій, орієнтує у виборі доцільних варіантів розміщення нових промислових, сільськогосподарських, транспортних та інших об’єктів. Крім того, районування дещо спрощує й допомагає здійснювати територіальне управління господарством.
Елементи просторової організації сільського господарства та наукової діяльності. Територіальна структура сільського господарства, як і промисловості, представлена насамперед пунктами, центрами, вузлами. Агропромисловий пункт - це найпростіша форма, яка об’єднує в одному населеному пункті виробництво і переробку одного-двох видів сільськогосподарської продукції. Агропромисловий центр - це форма територіальної організації, яка здійснює в населеному пункті виробництво і переробку кількох видів сільськогосподарської сировини, а більшість населення обслуговує його виробництво. Агропромисловий вузол - це складне територіальне утворення, система компактно розташованих агропромислових пунктів і центрів, навколо адміністративного обласного чи районного центру. При цьому виробництво і переробка різноманітної продукції сільського господарства здійснюються на основі тісних виробничих, технологічних, транспортних та інших зв’язків.
У межах природних зон виділяють зональні сільськогосподарські комплекси, спеціалізація яких визначається здебільшого природними умовами - кліматичними та ґрунтовими. Зони сільськогосподарської спеціалізації вказують на випуск тих чи інших видів переважно товарної продукції рослинництва і тваринництва в певній природній зоні. Також виділяють позазональні приміські території.
Технополіс (від грец. techne - майстерність і polis - місто) - це утворення на обмеженій території спеціалізованого науково-виробничого комплексу, у якому поєднується науково-дослідницька діяльність, наукомістке виробництво і підготовка спеціалістів, необхідних для функціонування такого комплексу. Можна сказати, що це особлива форма територіальної інтеграції науки, виробництва й освіти. У житті технополіс представляє собою компактне місто, що спеціалізується на розробці й виробництві ви-сокотехнологічної продукції. Воно має єдину науково-виробничу, освітню, житлову і культурно-побутову територію, що забезпечує безперервний інноваційний процес на базі наукових досліджень.
Одним з найбільших технополісів у світі є Кремнієва долина (Silicon Valley), розташована на західному узбережжі США в Каліфорнії, на території протяжністю близько 40 км і шириною в кілька кілометрів, і включає ряд невеликих міст (мал. 11). Сьогодні Кремнієва долина - світовий центр електронної промисловості. Подібні технополіси також створено і в інших регіонах США.
Технополіси є і в Західній Європі: Мілтон-Кейнс і Кембридж у Великій Британії, Силікон Глен у Шотландії, Софія Антиполіс у Франції та ін.
Першим японським технополісом став Цукуба, розташований біля Токіо. У ньому знаходиться майже 30 % провідних державних дослідницьких лабораторій Японії. Нині в Японії технополіси трансформуються в окремі населені пункти, наприклад Хамамацу, Нагаока, Ямаґуті тощо. У цих містах переважають високі технології: виробництво електроніки, програмного забезпечення, робототехніки, біотехнології, виробництво нових матеріалів і нових джерел енергії.
У Республіці Корея побудовано технополіс Даедук, у Китаї - технополіси Шеньчжень і Ґуандун поряд з Гонконгом. Свої технополіси планують створити в Таїланді, Індонезії, Малайзії, на Філіппінах.
Створення технополісів в Україні є важливим завданням і нагальною потребою і має входити до пріоритетних напрямів економічної політики нашої держави. Адже в Україні є значна кількість спеціалістів цієї галузі, а також окремі елементи матеріально-технічної, виробничої та інфраструк-турної баз.
У 1965 році в Києві почав свою роботу завод обчислювальних і керуючих машин. Через сім років він був перетворений у Науково-виробниче об’єднання «Електронмаш», яке за короткий термін стало одним з лідерів з виробництва засобів обчислювальної і керуючої техніки. На рахунку НВО «Електронмаш» чимало заслуг. Це і виробництво, починаючи з 1965 року, першої в СРСР керуючої машини на напівпровідникових приладах ЕОМ «Дніпро», а також виготовлення в 1966 році машини для інженерних розрахунків «Мир», яка стала першим кроком на шляху до створення персональних комп’ютерів.
ГЕОГРАФІЧНИЙ ІНТЕРАКТИВ
Використовуючи додаткові джерела, підготуйте презентацію на тему: «Технопарки здійснюють свої функції за допомогою надання таких послуг». Використайте запропонований алгоритм:
• Виробничо-технологічні послуги
• Інформаційні послуги
• Організаційні послуги
• Інвестиційні послуги
• Експертиза
• Консалтингові послуги
• Юридичні послуги
• Навчання
ГОЛОВНЕ
Основою національного господарського комплексу є єдиний господарський простір. Територіальна структура господарства складається з просторових соціально-економічних підсистем, до яких належать адміністративно-територіальна організація держави, територіальне управління виробництвом, соціально-економічне районування.
Елементарними компонентами територіальної організації промисловості є промислові пункти, центри, вузли, агломерації, райони.
Територіальна структура сільського господарства представлена насамперед агропромисловими пунктами, центрами, вузлами, зонами та приміськими агропромисловими зонами.
Технополіс - це утворення на обмеженій території спеціалізованого науково-виробничого комплексу, у якому поєднуються науково-дослідницька діяльність, науко-містке виробництво і підготовка спеціалістів, необхідних для функціонування такого комплексу.
ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ І ВМІННЯ
1. Назвіть основні форми просторової організації господарства.
2. Чому, на вашу думку, необхідно знати про територіальну структуру господарства?
3. Назвіть та коротко схарактеризуйте елементи територіальної організації промисловості.
4. Що таке технополіс? Чому в Україні необхідно їх створювати?
5. Поясніть, чому в наш час потрібно здійснювати зміни у структурі господарства на користь галузей саме невиробничої сфери.
Це матеріал з підручника Географія 9 клас Пестушко