Які існують чинники розміщення виробництва. Окремі галузі господарства та підприємства розміщують на території держави не хаотично, а залежно від сукупності конкретних умов, або чинників, які визначають вибір місця їхнього розташування.
Чинниками розміщення виробництва прийнято вважати сукупність умов для найбільш раціонального вибору місця розміщення господарського об’єкта, групи об’єктів або ж галузі. Вивчаючи кожен сектор економіки та окремі галузі, слід звертати увагу на те, на яких чинниках ґрунтується її розміщення і які безпосередньо впливають на умови виробництва.
Учені виділяють багато різноманітних чинників, що мають великий вплив на розміщення виробництва (мал. 9). І їх можна об’єднати у дві великі групи: природні та суспільні чинники. Природні - включають економічну оцінку природних умов і ресурсів для розвитку окремих галузей і територій. Суспільні чинники включають економічні, що передбачають заходи з охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування, демографічні, під якими розуміються системи розселення, забезпеченість окремих територій країни трудовими ресурсами. До складу суспільних чинників слід включити і рівень розвитку та стан соціальної інфраструктури (освіту, охорону здоров’я, житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт і зв’язок, культуру, побутове обслуговування). Велику роль у раціональному розміщенні виробництв країни відіграють економіко-географічний та екологічний чинники.
Усі ці чинники взаємопов’язані й мають безпосередній або опосередкований вплив на розвиток і розміщення окремих підприємств, галузей, секторів, а також на територіальну організацію господарства окремих регіонів та країни загалом. Тому при розміщенні окремих галузей виробни-
цтва, сільського господарства, транспорту та інших необхідно враховувати сукупність усіх груп чинників, але водночас слід виділяти ті, що особливо впливають як на розміщення виробництва окремих галузей, так і на формування територіальних пропорцій.
Вплив природних і суспільних чинників на розміщення виробництва. Природні чинники, до яких належать кількісні запаси і якісний склад природних ресурсів, умови їх видобування та використання, кліматичні, водні, рельєфні характеристики території. Вони відіграють визначальну роль у розміщенні видобувної промисловості та паливно-, енерго-, сировинно-, водомістких виробництв.
До суспільних насамперед належать особливості розміщення населення, територіальна концентрація трудових ресурсів та їх якісна характеристика.
Сировинний чинник визначає матеріаломісткість виробництва, тобто витрату сировини на одиницю готової продукції. До галузей з найбільш високими показниками матеріаломісткості належать: виробництво металів, калійних добрив, соди, целюлози та паперу, фанери, цементу, цукру. Тому при їх розміщенні необхідно правильне визначення районів споживання готової продукції і витрат на її перевезення.
Паливно-енергетичний чинник має важливе значення для виробництва хімічної продукції, кольорових металів (особливо алюмінію), шовку, де загальні витрати електроенергії більші, ніж на сировину і матеріали. Частка енергетичної складової є значною в металургійному, хімічному та нафтохімічному виробництвах. У них сумарна потреба в енергоресурсах унаслідок великих обсягів виробництва дуже значна. Тому надалі паливно- та енергоємні виробництва найбільш ефективно розвивати в районах багатих і дешевих енергоресурсів.
Водний чинник відіграє значну, а в деяких випадках і вирішальну роль при розміщенні хімічних, целюлозно-паперових, текстильних підприємств, виробництва чорних металів та електроенергії. Витрати на всі водогосподарські заходи (водопостачання, водовідведення та очищення стічних вод)
становлять від 1 до 25 % вартості продукції. Тому такі виробництва намагаються розміщувати в регіонах, де вартість 1 м3 прісної води мінімальна.
Земельний чинник набуває особливої ваги при визначенні території для промислового будівництва (іноді ці розміри сягають сотень гектарів), у районах інтенсивного сільського господарства і великих населених пунктах, де відчувається обмеженість міських комунікацій та інженерних споруд. Найбільш раціональним варіантом у цьому випадку є групове розміщення підприємств у вигляді промислових вузлів та агломерацій.
Екологічний чинник розміщення виробництв у наш час відіграє особливу роль, оскільки безпосередньо пов’язаний з раціональним використанням природних ресурсів і забезпеченням належних життєвих умов для людей. Значне антропогенне забруднення навколишнього природного середовища, негативні наслідки цього для здоров’я людини зумовили нагальну потребу урахування екологічного чинника в розміщенні виробництва.
Працересурсний чинник ураховує витрати праці людини на виготовлення продукції і має важливе значення при розміщенні підприємств з виробництва машин та обладнання (зокрема, приладобудування), тканин, одягу та взуття, а також найбільших підприємств інших галузей. Тому після визначення показника трудомісткості продукції, при розміщенні підприємств з урахуванням працересурсного чинника доцільно орієнтуватися на абсолютну потребу кожного підприємства в робочій силі.
Споживчий чинник проявляється в наближенні виробництва до місць споживання готової продукції. Ця потреба виникає тоді, коли готовий продукт не можна перевозити на великі відстані через характерні для нього споживчі властивості (хліб, борошно, кондитерські вироби (торти, тістечка), молочні продукти, а також сірчана кислота, теплова енергія електростанцій) або коли товар порівняно дешевий і перевезення на великі відстані може значно збільшити його вартість (залізобетон, цегла та інші будівельні матеріали).
Також цей чинник є пріоритетним, коли масове споживання готової продукції концентрується у великих містах, а сировина транспортується легко (виробництво одягу, взуття, вироби з пластмас, меблі, соняшникова олія, м’ясо, нафтопродукти). Сюди також можна віднести виробництво фосфатних і азотних добрив з газу, яке розміщується в районах сільського господарства, виробництво сільськогосподарських машин, адже перевезення коштує дорожче, ніж сировина для їх виробництва.
Транспортний чинник у наш час має дуже важливе значення, особливо для країн з великою територією, оскільки він підсилює дію інших чинників. Незважаючи на удосконалення транспортних засобів та шляхів, що знижує витрати на перевезення, для низки виробництв його складова у структурі витрат нерідко дуже висока (від 20 % - руди чорних металів до 40 % - будівельні матеріали). Порівняно дешеві вантажі (пісок, щебінь, вугілля, руди металів) перевозити на великі відстані невигідно, тому що транспортні витрати стають порівнянними з вартістю продукції, а можуть і перевершити її. І від розмірів транспортних витрат розміщення виробництва тяжіє або до сировини, або до споживача. А, наприклад, у вартості дорогих вантажів (цукор, машини, бавовна, вовна, шовк) частка транспортних витрат не перевищує 1-1,5 %.
Дешеві вантажі доцільно перевозити водним і трубопровідним транспортом. Але водні шляхи не завжди прокладені там, де це зручно, тому значні перевезення вантажів здійснюються залізничним та автомобільним транспортом. При цьому сипучі будівельні матеріали та корисні копалини, деревину, деякі види сільськогосподарської продукції перевозять переважно залізницею, а малогабаритні - переважно автомобільним транспортом. Вантажі далекого перевезення відправляються, зазвичай, залізницею, а близького - автомобільним транспортом.
Науковий чинник (або чинник науково-технічного прогресу) пов’язаний зі змінами в технологіях та організації виробництва в час науково-технічної революції. Це безперервний процес розвитку науки, техніки і технологій, удосконалення предметів праці, форм і методів організації праці та виробництва.
У сучасних умовах зростає значення науково-технічного прогресу в удосконаленні територіального поділу суспільної праці, економічному розвитку окремих регіонів і загалом країн. При цьому змінюється спеціалізація вже сформованих регіонів, починається господарське освоєння нових територій зі складними кліматичними та геологічними умовами.
Застосування досягнень науки дає змогу здійснювати комплексну переробку сировини, замінювати традиційні джерела енергії та ресурсів новими.
Значні зміни в розміщенні виробництв пов’язані із застосуванням робототехніки, конвеєрних ліній, автоматизованих виробництв, що забезпечують високу продуктивність праці (мал. 10). Науково-технічний прогрес скорочує потребу в трудових ресурсах, сприяє зниженню матеріаломісткості виробництва. Наслідком цього є не тільки ослаблення дії чинника матеріаломісткості, а й зміни в розміщенні виробництва. Особливо помітно це в машинобудуванні. Машини та устаткування стають легшими, а конструкція їх ускладнюється. Тому зменшується залежність цих виробництв від розміщення металургійних баз, а зростає - від наявності кваліфікованих трудових ресурсів.
Науковий чинник змінює значення різних видів матеріалів для господарства. Так, широке виробництво пластмас зменшило споживання чорних і кольорових металів, деревини, що змінило орієнтацію на сировинні бази.
Створення хімічних волокон зменшило залежність текстильної промисловості від районів вирощування сільськогосподарських культур і виробництва вовни, але посилило залежність від наявності нафти, газу і вугілля.
Сучасні досягнення науки та технологій на транспорті зумовили зміну розміщення деяких галузей господарства. Так, розвиток електронного транспорту зменшив залежність підприємств від розміщення електростанцій, що важливо для виробництва машин, одягу, взуття, сільського господарства. Розвиток трубопровідного транспорту здешевив перевезення нафти і газу, що дало можливість змінити принципи розміщення виробництв хімічної та нафтохімічної продукції. Створення атомних електростанцій дало змогу не враховувати відстань до джерела сировини і будувати електростанції поблизу споживача електроенергії.
Науково-технічний прогрес змінює і роль окремих галузей в економіці країни. Так, якщо на початку XIX ст. в господарстві країн Європи переважали сільське господарство і текстильна промисловість, то вже у XX ст. це були металургія та машинобудування. Сьогодні визначальними галузями, що представляють науково-технічний прогрес, є електроенергетика, точне машинобудування та хімічна промисловість.
На розміщення продуктивних сил істотно впливає геополітичний (військово-стратегічний) чинник. Так, наприклад, географічне розташування України щодо країн Центральної та Західної Європи і Близького Сходу, наявність транспортних комунікацій міжнародного значення посилюють роль нашої держави в міжнародному поділі праці. Цей чинник відіграє важливу роль у формуванні зовнішньоекономічних зв’язків будь-якої держави.
Отже, природні чинники відіграють особливо значну роль при розміщенні виробництв, що належать до первинного сектору економіки. Так, для галузей видобувної промисловості особливо важлива економічна оцінка ресурсів: умови залягання і потужність пластів того чи іншого ресурсу, їхня глибина, розміри запасів та якість. Також для розміщення галузей видобувної промисловості важливий транспортний чинник: наявність і пропускна здатність залізниць, автомобільних, водних шляхів, трубопроводів, а також наближення об’єктів видобутку ресурсу до сировинної бази та вартість перевезень сировини до його споживача. Важливим чинником для розвитку та раціонального розміщення видобувної промисловості є науковий та екологічний чинники, що забезпечують найбільшу ефективність видобування того чи іншого ресурсу. Важливим чинником у видобувній промисловості є забезпеченість електроенергією.
Агрокліматичні умови відіграють визначальну роль у розміщенні сільськогосподарської діяльності населення. Спеціалізація і ефективність аграрного виробництва пов’язані з природною родючістю ґрунтів, кліматом та водним режимом території. Тому на розвиток сільського господарства і розміщення його галузей найбільше впливають водний і земельний чинники, а також кліматичні умови.
Ще більш складну сукупність чинників має розміщення галузей обробної промисловості. Тут поєднуються чинники: енергетичний, сировинний, споживчий, водний, працересурсний, транспортний, науковий тощо.
Водночас для більшості галузей невиробничої сфери найважливішим чинником їх розміщення є орієнтація на споживача.
Тому для кожної галузі господарства характерний свій набір і поєднання чинників її розміщення. Поєднання і роль окремих чинників розміщення виробництв на певній території залежать також від галузевої структури господарства країни чи регіону.
ГОЛОВНЕ
* Різні підприємства та організації розміщують на території держави не хаотично, а залежно від конкретних чинників.
* До природних чинників належать кількісні запаси і якісний склад природних ресурсів, умови їх видобування та використання, кліматичні, водні, рельєфні характеристики території.
* До суспільних чинників насамперед належать особливості розміщення населення, територіальна концентрація трудових ресурсів та їхня якісна характеристика.
* На розміщення продуктивних сил істотно впливає геополітичний (військово-стратегічний) чинник.
* Для кожної галузі господарства характерний свій набір і поєднання чинників її розміщення, і поєднання та роль окремих чинників розміщення виробництв на певній території залежать від галузевої структури господарства країни чи регіону.
ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ І ВМІННЯ
1. Наведіть приклади природних та суспільних чинників розміщення виробництва.
2. Чому в наш час особливо зросла роль наукового чинника розміщення виробництва?
3. Оберіть приклад підприємства у вашому населеному пункті (вашій місцевості). Укажіть чинники, що враховувалися при визначенні місця його розташування.
4. Схарактеризуйте значення військово-стратегічного чинника для безпеки держави.
Це матеріал з підручника Географія 9 клас Пестушко